19 грудня – День святого Миколая
Через поле, через гай
Йде до діток Миколай.
Кожного року 19 грудня православні християни відзначають День святого Миколая Чудотворця. У народі цього святого ще називають Микола зимовий та Миколай Угодник.
І хоча Миколай Угодник народився у III столітті в грецькій колонії Лікії у Малій Азії, шанування цього святого розпочалося значно пізніше, із прийняттям християнства в Європі.
По Східній Європі святий рушив з Києва
У Східній Європі культ Миколая Чудотворця був започаткований саме в Києві − завдяки князеві Володимиру Красне-Сонечко. Він, за легендою, привіз 988 року з Херсонесу ікону св. Миколая, якою його благословили при хрещенні.
Князь-хреститель усіляко популяризував св. Миколая. Існує навіть версія, що він мав ще й друге – молитовне, таємне ім’я Миколай. Такий стан речей, між іншим, відповідав середньовічній церковній традиції.
Миколай Чудотворець здавна шанований в Україні. В цьому легко переконатися, відкривши, наприклад, мапу Києва початку ХХ століття.
Святий Миколай
Святий Миколай мешкав в ІІІ і IV століттях на сході Римської імперії (нині територія Туреччини).
Хлопчик з самого дитинства відвідував храм, а подорослішавши, вирішив присвятити себе вірі, ставши священиком.
Сучасна традиція дарувати подарунки пішла від такого випадку, коли Миколай дізнався (задовго до свого єпископства), що якийсь збіднілий чоловік не має посагу для своїх трьох дочок. А якщо їх не візьмуть заміж, то вони змушені будуть стати повіями.
Миколай мав великий батьківський спадок і вирішив допомогти цій родині.
Знайшов убогу хату того чоловіка і вночі кинув у віконце мішечок із золотом – придане старшій донці. Наступної ночі те саме зробив для середньої.
На третю ніч зворушений батько вирішив з’ясувати, хто є благодійником. Миколай дізнався про це і, щоб залишитися невпізнаним, кинув золото не у вікно, а в димохід.
Біля комину в кімнаті сушилися черевички (чи шкарпетки) наймолодшої сестри, і саме там вона знайшла чудесний дарунок, – розповідає Станіслав Цалик письменник, краєзнавець.
Він прославився як великий угодник Божий, саме тому його ще іменують Миколою Угодником. Також святитель Миколай відомий як захисник обмовлених і невинно засуджених, покровитель моряків, мандрівників, знедолених, сиріт, а також дітей.
Вважається, що за життя Миколай зробив безліч чудес. Зокрема, він воскресив моряка під час шторму, а також врятував місто Миру від страшного голоду.
Натомість його стали вважати “другим після Бога заступником на землі“: він допомагає знедоленим, рятує хворих, оберігає немічних, піклується про голодних. До речі, підтримує не лише людей, але й тварин.
Кияни, приміром, вважали, що саме Миколай Чудотворець допоміг при затриманні нічного грабіжника. А іншим разом став у пригоді мешканцеві Подолу при стягненні боргу зі злісного неплатника. Ще й урятував малюка, який випав з човна в Дніпро і не вмів плавати.
Одесити цінили, що св. Миколай боронить людей на воді. Чи не всі одеські рибалки мали в хаті його ікону. І обов’язково брали її з собою, виходячи в море на промисел.
Запорозькі козаки теж вважали св. Миколая покровителем мореплавців, а тому перед відплиттям у похід збиралися в церкві й служили молебень Угоднику Миколаю.
Козаки з великою пошаною ставились до ікони Святого Миколая Чудотворця.
Козаки часто здійснювали морські походи проти Туреччини і Кримського ханства. Вони виробили козацький звичай перед далекою дорогою морем. Ранком перед днем відплиття козаки збиралися в церкву. Відслуживши молебень Богородиці, Угодникові Миколаєві, вони виходили на площу, пирували увесь день, а ранком у день відплиття, випивши прощальний келих меду і зав’язавши кожний у сорочку трохи рідної землі для того, щоб коли доведеться на чужині помирати, то з рідною землею, – після усього всього – в байдаки і з сумними піснями відпливали в море. Козаки вірили, що коли не звертатись до Миколая з обітницями, то буде гибіль. Обітниці полягають у тому, щоб оздобити образ Чудотворця, дотримуватись свят Святого Миколая, а то й побудувати на його честь церкву. Під час бурі на морі козаки моляться Святому Миколаю, щоб він рятував їх від нещастя.
Коли наступає загроза, що корабель, «чайка», може потонути, то козаки виносять образ Миколи Чудотворця на палубу й молять його про спасіння. Козаки також відзначали день Святого Миколая Чудотворця 9 (22) травня, бо в народі Миколай – популярний святий. У цей день господарі виводили коней у поле на першу пашу. Священики служили молебень та кропили коней свяченою водою. Для козаків кінь був не просто твариною, а чотириногим другом, який іноді рятував життя козаку.
У 1576 р. збудували на р. Самара першу дерев’яну церкву св. Миколая Чудотворця і придбали все необхідне для богослужіння. У 1602 р. біля цієї церкви засновано Самарсько-Миколаївський Пустинний монастир.
