З депутатів зняв, а з себе – ні: як Зеленському допомогла недоторканність

Нещодавно президент України Володимир Зеленський зізнався у злочині – він приховав свої доходи, не внісши у декларацію усі прибутки за 2019 рік (всього якихось 5 мільйонів). Зізнався, прагнучи показати, що він “чесний” і «такий як усі». Навіть оголосив, що готовий понести покарання.

В цьому й полягав головний жарт головного «коміка» країни.

Справа в тому, що на днях суд прийняв рішення з приводу правопорушення Зеленського – виявляється, у президента країни є недоторканність і відкрити справу проти нього не можна. Печерський районний суд Києва просто постановив закрити адміністративне провадження щодо президента Володимира Зеленського, яке порушило Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) через те, що він не повідомив про «суттєві зміни у майновому стані».

Зеленський не знав, що справа цим і закінчиться? Навряд. Інакше, не став би так відверто зізнаватися у злочині. Адже, відомо, що згідно із Конституцією України, розслідування злочинів президента – прерогатива Верховної Ради, а наслідком встановленої парламентом вини є імпічмент.

Буде доречним повністю навести текст статті 111 Конституції, де дуже чітко і послідовно прописана дана процедура:

• «Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.
• Питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.
• Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.
• Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України.
• За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України.
• Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину».

Ось так і виходить, що звинуватити Зеленського і довести його вину можуть лише депутати Верховної Ради, де більшість складають … «слуги народа», а вірніше, «слуги президента».

В останньому випадку йдеться не просто про метафору – депутати справді залежні від Зеленського, адже, нагадаємо, ще 11 вересня 2019 року Зеленський сам підписав закон про скасування депутатської недоторканності.

Ось так і виходить у нас, що система противаги президентському свавіллю просто зламана – бо депутатів посадити можуть, а президента – ні.

Лише сліпий може не помічати цього перекосу і привілейованого положення, в якому опинився наш президент, що завів собі цілком «слухняний» парламент.

«Зе» може бути спокійний – його не посадять. Поки що…

До усього треба нагадати пану президенту, що він особисто обіцяв подати у відставку в разі порушення ним закону.

“Якби мене звинуватили в якійсь справжній корупції, висунули не політичні звинувачення, а те, що дійсно сталося, тоді відповідно до Конституції мені довелося б піти у відставку», – заявив якось Зеленський.

Людина не задекларувала вчасно більше 5 мільйонів гривень і за це їй нічого не буде через те, що вона – президент. Це ж хіба не корупція? Яскравий приклад зловживання посадою, тобто – корупція!

Що ж сталося із Володимиром – пам’ять підводить чи посада заважає виконати обіцяне?

Брешіть і далі, Володимир Олександрович! Чим більше ви цим захоплюєтесь, тим легше буде прокурорам на майбутньому суді над вами!