Вулиця Леніна в центрі Дніпропетровська носитиме ім’я Бандери?
У Дніпропетровську розгорілися запеклі дискусії щодо перейменування «червоних» вулиць, назви яких планують замінити іменами гетьманів та діячів національного визвольного руху. Громадські слухання стосовно топонімічної реформи триватимуть два тижні. Частина учасників узагалі не готова обговорювати нові назви, а лише заперечує закони «про декомунізацію». Тим часом на цих настроях дехто вже заробляє гроші, передає “Радіо Свобода“.
На перші громадські слухання щодо топонімічної реформи, крім істориків та краєзнавців, зібралось чимало літніх людей. Частина з них взагалі не бажала обговорювати варіанти нових назв вулиць, лише заявляла, що проти будь-яких топонімічних змін. Серед тих, хто все ж готовий вести дискусію, спалахнули гарячі суперечки. Чи не найбільш дражливе питання – перейменування вулиці Леніна в центрі міста на Степана Бандери. Не підтримують жителі деяких «червоних» вулиць і планів позбутись у назвах імен діячів компартійної епохи, замінивши їх на персоналії Доби Козаччини.
Жителі вулиці Погрібняка, яку топонімічна комісія запланувала назвати на честь гетьмана Івана Виговського вже назбирали більше сотні підписів проти. За словами активістки ініціативної групи Олени Ковальової, люди не хочуть жити на вулиці, що носить ім’я діяча часів Руїни. Вони пропонують свої варіанти: повернути їхній вулиці історичну назву Полігонна, або ж піти на компроміс, що дозволить здійснити «перейменування без перейменування»: «перелицювати» вулицю Петра Погрібняка (міністра сільського господарства УРСР брежнєвської епохи) на іншого, його однофамільця Якима Погрібняка, видатного зодчого, що збудував унікальний Новомосковський собор «без жодного цвяха». Тоді, вважають мешканці, їм навіть змінювати таблички на будинках не доведеться.
Ми не вимагаємо, щоб нам лишили стару назву. Ми хочемо, щоб вулиця носила назву відомого архітектора Якима Погрібняка. Він же не винний, що однофамілець якогось комуніста
Олена Ковальова
«Ми не вимагаємо, щоб нам лишили стару назву. Ми хочемо, щоб вулиця носила назву відомого архітектора Якима Погрібняка. Він же не винний, що він однофамілець якогось комуніста. Але нам комісія сказала: ні, ні, ні. Ось папір, на ньому моя вулиця перейменована в гетьмана Виговського. Я почитала про нього. Не дарма час його правління називають Руїною, в той час розпочалась громадянська війна, він втік з України, коли проти нього виступила Запорозька Січ», – зазначає активістка ініціативної групи.
Під час громадських слухань
«Не треба діяти так, як оті хлопці з маузерами»
Супротивники перейменування назв з «комуністичним духом» у Дніпропетровську заявляють, що топонімічні зміни будуть дорого коштувати міському бюджетові й самим жителям. Вони побоюються, що після зміни назви вулиці їм доведеться міняти паспорти і всі документи права власності на житло, а то й самим, власним коштом, виготовляти нову табличку на будинок. Попри пояснення міської влади, що за чинним законодавством змінювати документи необов’язково, а виготовлення табличок погодились взяти на себе місцеві бізнесмени, люди старшого віку лишились при своїй думці.
Усі підприємства, державні установи мають змінити печатки, таблички – і все це буде за бюджетні гроші. Невже нам нікуди діти гроші?
Володимир Петренко
«Оці казки, що це нічого не буде коштувати – це дурниця. Усі підприємства, державні установи мають змінити печатки, таблички – і все це буде за бюджетні гроші. Невже нам нікуди діти гроші? Я вже понад 20 років цікавлюсь назвами вулиць, на честь кого вони названі, і маю сказати: у нас справді дуже багато непотребу в назвах. Але не треба діяти так, як оті хлопці з маузерами й в шкірянках – прийшли й за два місяці все перейменували», – зазначив учасник громадських слухань Володимир Петренко.
«Ковбаси по 2.10 не буде і Дніпропетровська теж не буде»
Водночас історики та краєзнавці, які входять до топонімічної комісії міськради і розробляли нові варіанти назв, зазначають: закони «про декомунізацію» треба не обговорювати, а виконувати. За підрахунками комісії, близько третин вулиць Дніпропетровська названі в дусі комуністичної пропаганди – це понад 700 назв.
Члени комісії готові були розробляти нові варіанти щодо кожної з них, однак закон цього не вимагає. Він чітко визначає, що під перейменування мають підпасти тільки об’єкти, названі іменами більшовицьких та компартійних діячів не нижче районного масштабу. Відтак нові назви треба буде дати тільки трьомстам об’єктам. Назва міста підлягає обов’язковій зміні, зазначає член комісії з питань перейменування міськради Сергій Карноза.
В Україні, згідно з цим законом, буде обов’язково перейменовано Дніпропетровськ і Кіровоград. Тому треба дискутувати нову назву й не гаяти часу
Сергій Карноза
«В Україні, згідно з цим законом, буде обов’язково перейменовано Дніпропетровськ і Кіровоград. І як би не маніпулювали, це буде обов’язково. Це навіть не обговорюється. Сьогодні відбувається обговорення, на яку назву перейменовувати, а не перейменовувати чи не перейменовувати. Дніпропетровська більше не буде. Ковбаси по 2.10 не буде і Дніпропетровська теж не буде. Зараз політичні сили, які йтимуть на вибори. Пообіцяють вам і дідька лисого, і кілограм цукру подарують, і «Дніпропетровськ» пообіцяють. Але цього не буде. Тому треба дискутувати нову назву й не гаяти часу», – заявив Сергій Карноза.
Гроші за підписи проти перейменування
Між тим на перейменуванні та неперейменуванні міста вже почали грати політичні сили, що готуються до виборів. Так, на одному з сайтів пошуку роботи з’явилась вакансія «агітатор», її пропонував громадський рух «Збережи місту ім’я – Дніпропетровськ». За кожен зібраний підпис проти перейменування обіцяють платити по 40 гривень.
До кінця серпня громадські слухання щодо топонімічних змін мають відбутись в усіх районах Дніпропетровська. Рішення щодо нових назв вулиць має ухвалити міська рада до 21 листопада, а рішення щодо назви самого міста – Верховна Рада України. У квітні нинішнього року вона ухвалила закон про засудження комуністичного й нацистського тоталітарних режимів, у травні його підписав президент Петро Порошенко.
