У “Музея спротиву Голодомору” – річниця
19 лютого у Дніпрі відзначили річницю діяльності Музею спротиву Голодомору. Під час пресконференції керівниця та співробітники закладу розповіли про досягнення та плани роботи.
Привітав із річницею присутніх секретар міської ради Олександр Санжара: «Торік на сесії Дніпровської міської ради ухвалили рішення створити Музей спротиву Голодомору. Мета — увічнення пам’яті. За цей рік музей провів велику роботу, аби поширити ці знання серед містян і жителів України загалом. І робота у цьому напрямі триватиме. Ми маємо знати та не забувати про злочин, який було вчинено проти українського народу».
За словами директорки КЗ «Музей спротиву Голодомору» ДМР Лілії Богачевої, протягом року заклад проводив науково-дослідну роботу. Результатом стало створення унікальної карти неозброєних повстань людей — волинок.
«Відкриття музею — це справа відродження національно-історичної спадщини, це можливість донести до людей правду про геноцид на нашій території, адже сьогодні цей факт усе ще піддають сумнівам. Геноцид був не просто фізичним знищенням, це було духовне й культурне знищення. Коли ми підіймаємо спогади людей, то вони розповідають, що виживали від свята до свята, власне, духовність і традиції тримали людей у житті».
Під час пресконференції також було презентовано нову книгу «Голодомор-геноцид 1932-1933 рр. у Дніпропетровській області: масштаби, наслідки».
«Унікальність цієї збірки документів полягає в її концепції. Тут представлені виключно документи та висвітлюються тільки ті події, які пов’язані із Голодомором. Тут є унікальні документи з прізвищами та іменами голодюків. Навіть діагнози зібрані. Дуже важливими та страшними водночас документами є справи про канібалізм. Також тут зібрані документи, які свідчать: регіональне керівництво тих років знало про те, що існує голод, однак нічого не робило для порятунку людей. Замість допомоги продовжувалися обшуки, таким чином погіршуючи ситуацію», — розповіла детальніше про книгу начальниця науково-дослідного відділу КЗ «Музей спротиву Голодомору» ДМР Наталя Романець.
Також у закладі діє постійна виставка «Їжа, яка допомагала вижити у 1932-33 роках». Створила її наукова співробітниця музею Віра Аннусова.
«З раннього дитинства я збирала свідчення про цю замовчану трагедію. За це мене і журили, і догани виписували, але ці спогади необхідні. Їх використовували і використовують у різних наукових виданнях про Голодомор. Ця пам’ять дуже важлива для прийдешніх поколінь, адже, окрім матінки-природи, виживати людям допомагали національні духовно-культурні традиції. Їх, як і людей, знищували. Наразі вони дійшли до нас у спотвореному вигляді. Тут ми розповідаємо про традиції такі, якими вони були до Голодомору», – сказала Віра Аннусова.
