Сьогодні День пам’яті та примирення
Сьогодні, 8 травня Україна разом зі світом відзначає День пам’яті та примирення, присвячений пам’яті більш ніж 80 млн жертв Другої світової війни.
Саме 8 травня 1945 року Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла “Акт про беззастережну капітуляцію” Збройних сил Нацистської Німеччини. Цього дня у багатьох містах Європи та США було проведено велелюдні святкування.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 22 листопада 2004 року, приуроченою до 60-ї річниці закінчення Другої світової війни в Європі, 8 та 9 травня проголошено Днями пам’яті та примирення, що присвячені пам’яті жертв війни. ООН запропонувала відзначати один чи обидва ці дні.
В Україні ця пам’ятна дата була встановлена Верховною Радою в 2015 році в рамках реалізації політики декомунізації. Тоді ж було прийнято рішення відзначати 9 травня як День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні замість встановленого з радянських часів Дня перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років.
Символом Дня пам’яті і примирення є червоний мак. Радянська символіка в Україні заборонена.
Більшість європейських країн вважають 8 травня днем, коли німці підписали документ про безумовну капітуляцію у Реймсі, Франція. Але Росія та кілька інших держав відзначають 9 травня, дату, коли в Берліні були підписані “інструменти здачі”.
Крах трьох головних членів Осі – Німеччини, Японії та Італії – розпочався 27 квітня 1945 року, коли італійські партизани захопили фашистського диктатора Беніто Муссоліні та його коханку і стратили їх, повісивши їхні тіла догори дном на автозаправній станції в Мілані. Через два дні німецькі офіцери прибули до штабу британської армії поблизу Неаполя та здали нацистські сили в Італії, передавши союзникам майже 1 мільйон військовополонених.
30 квітня Адольф Гітлер покінчив життя самогубством у своєму укріпленому бункері глибоко під землею в Берліні, а через два дні німецькі військові здали столицю наступаючій радянській армії.
Після смерті Гітлера його призначений наступник, командуючий флотом адмірал Карл Деніц, прийняв владу на посаді глави адміністрації, відомої як уряд Фленсбурга на півночі Німеччини, яка ініціювала загальну капітуляцію Німеччини.
Доеніц направив представника адмірала Ганса-Георга фон Фрідебурга в штаб-квартиру британського фельдмаршала Бернарда Лоу Монтгомері поблизу Гамбурга з інструкцією здати всі німецькі сили на півночі Німеччини, Нідерландів та Данії. Після дводенних переговорів обидві сторони підписали статті капітуляції 4 травня.
6 травня Доеніц направив свого командуючого армією генерала Альфреда Йодля та фон Фрідебурга до верховного штабу союзників генерала Дуайта Ейзенхауера у Реймсі, Франція, для переговорів про капітуляцію всіх німецьких військ. Натомість німецьких офіцерів прийняв керівник апарату Ейзенхауера генерал-лейтенант Вальтер Бедель Сміт, який відмовився вести переговори та вимагав безумовної капітуляції.
Ейзенхауер доручив Сміту повідомити німців, що “якщо вони не припинять усіх притворств і затримок”, він закриє весь фронт союзників, щоб не дати німцям більше втекти від Рад.
Йодль і фон Фрідебург проконсультувались з Доеніцем, який зрозумів, що у нього немає вибору, і сказав їм прийняти вимогу Ейзенхауера. Вони повернулись до Реймса 7 травня та підписали документи про здачу, які набрали чинності о 23:01 наступного дня, 8 травня.
Московський час випередив Берлін на дві години, і урочистості спалахнули, як тільки надійшло повідомлення про капітуляцію. Відтоді росіяни відзначали 9 травня як День Перемоги.
Серед підписантів фон Фрідебург через кілька днів покінчив життя самогубством із сорому за поразку, тоді як Йодль і Кейтель були повішені в 1946 році як військові злочинці.
Незважаючи на капітуляцію, німецькі війська продовжували чинити опір у деяких районах, включаючи Прагу, де чеські повстанці та нацистські війська СС продовжували боротьбу до 11 травня. Остання битва на європейській землі відбулася між югославськими партизанами та відступаючими нацистами 15 травня 1945 року.
