День української хустки відзначають 7 грудня

7 грудня українці в усьому світі відзначають День української хустки. 

День української хустки почали відзначати лише рік тому з ініціативи групи громадських діячів, акторів та успішних жінок України. Започатковане свято з метою, аби об’єднати жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій. Адже з давніх-давен в українських сім’ях оберегом, символом любові й злагоди слугувала саме хустка.

Цього дня з нагоди свята українки в різних країнах світу беруть участь у флешмобі “Зроби фото з хусткою”. Суть його полягає в тому, щоб одягнути хустку, сфотографуватися в ній, після чого викласти світлину в соціальних мережах із хештегами  #Берегине_моя_українська_хустко #УкраїнськаХустка.

Минулого року Всесвітній день української хустки відзначили громади декількох країн, зокрема Іспанії, Канади та США.  

Хустка завжди була атрибутом заміжньої жінки. Дівчата ходили з непокритою головою, а хустку одягали вже після весілля, коли відбувався обряд «покривання голови», який означав набуття сімейного статусу. Хустка була ознакою соціального стану жінки: молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, вдови – чорні. Вона також свідчила і про рівень достатку родини, адже заможні жінки покривали голову хустками із дорогих тканин, бідні – із дешевших.  

Її дбайливо зберігали у скринях як родинну цінність і передавали з покоління у покоління як коштовний подарунок. З нею запрошували рід на весілля, заводили молодих до хати, під час вінчання зв’язували руки наречених. Водночас це був символ трауру, прощання, адже її дарували чоловікам, випроводжаючи на війну.

Використовувалась хустка і в інших обрядах. Наприклад, зведення нової хати зазвичай починали гостиною й тоді перев’язували хусткою руки майстрам. На хрестинах руки перев’язували кумам. На похоронах хустками прикрашали хоругви, свічі й давали їх усім учасникам.

Дівчатам належить ходити з відкритою головою, але це не завжди можливо. Стужа взимку та спека влітку змушують їх покривати голову хусткою, – розповідає ukrainianpeople.

На Лівобережжі влітку дівчата складають хустку навкіс трикутником і обмотують її навколо голови, а тім’я залишають відкритим, “щоб волосся видко…” З лівого боку до хустки пришпилюється квітка рожі або гілочка зеленого барвінку. Зимою дівчата, якщо беруть хустку, то так нею закутуються, як молодиці.

На Правобережжі хусткою дівчата користуються лише у випадку крайньої потреби. Коли вже беруть хустку, то і літом, і зимою обгортають нею голову так самісінько, як і жінки, але ззаду на спині, з-під хустки повинна визирати коса.

У галицьких селах, понад річкою Опір, ще й досі збереглося старослов’янське дівоче вкриття голови – луб’яний віночок, обгорнений хусткою, а зверху покритий білою прозорою тканиною, ніби денце шапки. З-під вінка на спину спускаються кілька кольорових стрічок та волосся, заплетене у дві коси.

На всьому півдні України, в степах, де немилосердно пече сонце і “запалює” обличчя, дівчата, боронячись від “запалу”, замотуються білою хусткою так, що ледве визирають очі.

На Херсонщині, під час роботи, і дівчата, і молодиці “вив’язуються” білими хустками. Цей звичай, імовірно, запозичений від сусідів.

Зараз хустка майже втратила обрядове значення, але натомість продовжує залишатися вживаним елементом у сучасному вбранні. Не забувають про хустку і відомі дизайнери, пропонуючи хустки, що надають особливого колориту жінкам.

Колір

Вишиті хустки в Україні завжди були білого кольору. Ця особливість звертала увагу чужинців, що мандрували по Україні. Навіть така “персона грата”, як член шведського посольства, що в 1657-му році їздив до гетьмана Богдана Хмельницького, у своїх спогадах записав, що бачив скрізь тільки “білі хустки з бавовни”¹.

Архаїчний і національний характер української хустки, як думає більшість дослідників, полягає саме в білому кольорі. Барвисті хустки, що тепер стали модними на півдні України, запозичені від південних слов’ян – болгар, сербів. А ці в свою чергу перейняли той звичай від турків та персів.