Боєць “Монах” про бій на Харківщині та боротьбу за життя
До початку повномасштабного вторгнення Дмитро жив звичним життям: працював на заводі, планував майбутнє. Все змінилося 24 лютого 2022 року, коли він побачив у новинах обстріли мирних міст, зокрема трагедію в Маріуполі. Тоді чоловік вирішив стати до лав захисників України.
Початок військового шляху
Спочатку Дмитро намагався потрапити до військкомату, але там йому рекомендували чекати. Знайомі вже записалися в добровольчий батальйон, і він приєднався до них, адже мав досвід стрільби. Перший бойовий виїзд був на Рубіжне, де він зіткнувся з жорстокістю війни: вибухи азоту, контузії та поранення увійшли в його повсякденність.
Операції на Харківському напрямку
Згодом Дмитро став військовим 31-ї бригади Національної гвардії і брав участь у небезпечних операціях на Харківщині. Одна з позицій – «серце» – вимагала особливої уваги через активність ворога. Разом з підрозділами спецоперацій війська виконували розвідку та штурми, часто ризикуючи життями.
Найтяжчий бій у Серебрянському лісі
У 2023 році Дмитро опинився у запеклому бою в Серебрянському лісі, де було потужне мінометне, танкове та артилерійське загострення з боку супротивника. Там він втратив близького друга з позивним «Мирний» – сусіда і товариша з дитинства. Під час обстрілів Дмитро отримав важкі поранення голови та руки.
Евакуація та тривала реабілітація
Незважаючи на серйозні травми, побратими організували його евакуацію, яка проходила через кілька медичних пунктів і міст. У лікарні Дмитру зробили операції, зокрема щоб зберегти руку. Реабілітація тривала понад дев’ять місяців, під час якої він знову вчився рухатися, попри осколки, що залишилися в тілі.
Сьогодення і плани
Наразі Дмитро продовжує лікування та проходить медкомісії, поступово повертаючись до цивільного життя. Він стверджує, що не шкодує про свій вибір й пишається своїми товаришами, які продовжують службу в найгарячіших точках. Символом нового етапу став для нього перший удар по м’ячу на відкритті чемпіонату України з футзалу.
Історія Дмитра – це розповідь не лише про війну, а й про силу духу, відповідальність і життя, що триває всупереч усім труднощам.
