Затока, Грибівка, Коблево: як минув сезон на відомих українських курортах

Щоліта популярні чорноморські курорти Затока, Коблево та Грибівка приймали на своїх пляжах десятки тисяч відпочиваючих. Але з початком повномасштабної війни для них, як і для решти України, все змінилося. Як затребувані курорти пережили вже друге воєнне літо, розповіли власники місцевих баз відпочинку та готелів, які вирішили цього року відкритися для туристів, повідомляє сайт проекту “Відпочивай в Україні”.

Затока: у фаворі готелі подалі від моря

Міні-готель «Villa Shell» у Затоці розпочинав свою роботу у складний, як тоді здавалося, час — у розпал пандемії коронавірусу у 2020 році. Але навіть той непростий період, за словами арт-директора готелю Олени Маніти, він пройшов набагато простіше і з меншими втратами, ніж воєнний час. Минулого сезону вілла працювала переважно на благодійних засадах – приймала на відпочинок дружин українських захисників.

Цього літа, за словами Маніти, потік туристів трохи виріс, хоча порівняно з довоєнним періодом це, як і раніше, крапля в морі. «Пропустивши минулий сезон, у цьому люди зрозуміли, що не хочуть відмовлятися від морського відпочинку, – каже вона. — Здебільшого приїжджають сім’ї із дітьми, які хочуть їх оздоровити. Так, море поки що недоступне, але є Дністровський лиман та цілюще морське повітря».

Війна також вплинула на пріоритети курортників. Якщо раніше всі прагнули зняти номер на першій лінії, за два кроки від пляжу, то тепер найбільший попит мають бази та готелі, розташовані далі від узбережжя, а також ті, де є укриття. «Ми знаходимося на третій лінії, і сьогодні це наша перевага, – каже арт-директор Villa Shell. — За кілька хвилин від нашого готелю розташоване нещодавно обладнане укриття. Приблизно стільки ж — до Дністровського лиману, який є гарною альтернативою недоступному поки що Чорному морю. До того ж, ми знаходимося недалеко від протоки, що з’єднує лиман з морем, тож тут вода більше схожа на морську». Водночас, за її словами, люди все одно питають про море. Але доводиться їх розчаровувати: прохід на берег закритий через мінну небезпеку.

До речі, у сусідів Затоки узбережжям — в курортних селищах Сергіївка, Санжейка, Кароліно-Бугаз — спостерігається схожа тенденція: нечисленні відпочиваючі віддають перевагу базам, віллам, готелям та пансіонатам на другій та третій лінії, подалі від морського узбережжя, яке регулярно піддається ракетним атакам з боку РФ. У фаворі ті, на территорії яких є басейни.

Скромний інтерес до Затоки з боку туристів Олена Маніта пояснює, до того ж, проблемами з логістикою. Міст, що з’єднує дві частини курортного селища, закритий уже більше року, електричка з Одеси ходить тільки до Кароліно-Бугазу, а добиратися в об’їзд через Овідіополь чи Молдову дуже довго, дорого та незручно. До того ж, за її словами, цього літа в Затоці відкрилася лише мала частина магазинів, кафе та інших туристичних об’єктів. Людей немає – працювати невигідно. Це стосується і готельного бізнесу. В основному працюють тільки бази та готелі з басейном.

Грибівка: курортний сезон швидше мертвий, ніж живий

Курортна Грибівка, що завжди славилася як ідеальне місце для спокійного сімейного відпочинку, цього року також сумує без туристів. Заглядають сюди здебільшого одесити та мешканці околиць, та й ті — лише на вихідні. Більшість тих, хто їздив до Грибівки щоліта, зараз вважають за краще відпочивати на заході України: там теж вистачає готелів з басейнами, а тривог значно менше, і загалом ситуація спокійніша, каже директор грибівської бази відпочинку «Меркурій» В’ячеслав Аріков.

За його словами, цього літа в курортній зоні працює менше десятка баз та готелів. Інші вирішили не відкриватися через низьку рентабельність. З цієї причини в Грибівці не працюють і інші бізнеси, пов’язані з туризмом. Аріков зізнається, що кафе на своїй базі цього року не відкривав — банально невигідно, — але домовився з рестораном по сусідству. Говорить, так зручніше і підприємцям, і гостям курорту. На його базі у будні зайнято максимум десять номерів, у вихідні вдається здати майже вчетверо більше. Це, за словами директора «Меркурія», дозволяє абияк зводити кінці з кінцями.

«Другий рік без туристів дуже тяжко. Багато власників баз відпочинку та готелів у Грибівці виставили їх на продаж, – каже В’ячеслав. — Становище ще більш погіршило подорожчання електроенергії, бо ж на базах переважно все на ній зав’язане. Нам пощастило, у нас стоять сонячні батареї, і саме завдяки цьому ми якось тримаємося».

Як і у випадку із Затокою, ті, хто їдуть до Грибівки, намагаються вибирати готелі з укриттями чи неподалік них. На базі відпочинку Арікова про безпеку гостей також подумали. Ще до війни тут почали будувати підземний паркінг, який сьогодні є притулком під час повітряних тривог. “Наші гості його дуже люблять, адже тут працює Wi-Fi і стоять шезлонги”, – говорить В’ячеслав. І додає: «Ми всі дуже сподіваємось, що скоро все закінчиться нашою перемогою, і ми зможемо працювати, як раніше».

Але якщо в Грибівці курортне життя хоч трохи теплиться, у деяких її сусідів на узбережжі справи набагато гірші. Приміром, портове місто Чорноморськ за 30 км від Одеси, яке до війни вважалось перспективним щодо розвитку курортних об’єктів, сьогодні про туристів може і не мріяти. Після того, як росія вийшла із зернової угоди, вона запекло обсипає ракетами одеське узбережжя, включаючи припортову інфраструктуру Чорноморська. Гарантувати безпеку тут дуже складно, особливо з урахуванням “високої точності” російських ударів.

Трохи спокійніше у південно-західній частині Одеської області. До того ж, більшість розташованих тут курортів мають вихід не лише до Чорного моря, пляжі якого закриті, а й до лиманів. Як, наприклад, село Приморське, поряд з яким їх цілих три: солоне озеро Сасик, Жебріянський та Малий Солоний лимани. Цього сезону тут працює лише кілька баз відпочинку, все – з басейнами. Ще один бонус відпочинку у Приморському – близькість до колоритного Вилкового, яке називають українською Венецією.

Втім, як і в інших морських курортів на правому березі Дністровського лиманом, тут є проблема з логістикою: машиною доведеться робити гак через молдавську Паланку. А “безкінні” туристи змушені їхати з кількома пересадками – спочатку автобусом до поромної переправи в Овідіополі, потім на поромі в Білгород-Дністровський і потім знову автобусом або таксі до потрібного курортного селища.

Коблево: курорт вихідного дня

Зі скрипом сезон-2023 пройшов і в Коблевому, що до війни входив до трійки найпопулярніших курортів на чорноморському узбережжі України. «Люди не хочуть їхати до моря, не маючи можливості в ньому купатися, — каже Володимир, керуючий базою відпочинку «Ассоль» у Коблеві. — Тилігульський лиман, один із найчистіших у країні, не є для них гідною заміною морю».

Він зазначає, що за п’ятнадцять років, які він працює у туристичному бізнесі, ця сфера ще ніколи не зазнавала таких колосальних збитків. Навіть у пандемію ситуація не була настільки сумною. За словами Володимира, останні два сезони, які проходили вже за умов війни, його база не наймала нових співробітників, оскільки роботи для них немає. Коблево зразка 2023 року він називає “курортом вихідного дня”.

«Приїжджають здебільшого у суботу (рідше у п’ятницю) та залишаються до неділі. Більшість відпочиваючих – одесити, і, як правило, це знайомі чи знайомі знайомих. Через Booking цього літа ми отримали лише два бронювання», — каже Володимир. Він зазначає, що місцеві власники баз відпочинку та готелів як могли намагалися зазивати туристів: хтось пропонував низькі ціни, хтось приваблював басейном на території, хтось наголошував на безпеці, обладнуючи укриття.

Але, як не крути, ситуація у всіх важка. «Не має значення, працюєш ти чи ні, маєш дохід чи ні, а податки платити доводиться, і це добиває бізнес», — бідкається підприємець. За його словами, єдиний, хто залишився у виграші, це природа. За два роки без туристів вона оновилася: зросли популяції комах, равликів, рослин.

Думка експерта

Зниження туристичних потоків фіксує і Державне агентство розвитку туризму. Водночас голова організації Роман Козловський вважає, що не все так погано. «Ми бачимо, що в самій Одесі та її околицях заповнюваність деяких готелів сягає 80–90%. Тобто люди хочуть їхати до моря і готові виділяти на це гроші. Зрозуміло, це не ті обсяги, які були раніше, але й не нуль», — наголошує експерт. І додає: хоча ці фінансові потоки значно менші, але через інфляцію та підвищення цін вони не такі погані, як два роки тому.

За словами Козловського, потенційних туристів лякають не лише питання безпеки, а й проблеми із логістикою. Добиратися до багатьох курортів на одеському узбережжі стало важче та дорожче. До того ж, зменшилася кількість перевізників: більшість із них — чоловіки, багато з яких нині захищають країну на фронті.

Експерт також зазначає, що до Одеси їдуть не лише українці, серед її гостей чимало іноземців, які перебувають у місті з міжнародними місіями, є представниками неурядових організацій, журналістами тощо. І завдяки їм зокрема загальна картина виглядає краще, ніж могла б. Роман Козловський також нагадує, що туристична привабливість Одеси не обмежується морем та пляжами. «Можна купатися у басейні і при цьому дихати морським повітрям, – каже він. — Більшості цього досить».