Як Дніпропетровщина готується до місцевих виборів

Майбутній місцеві вибори на Дніпропетровщині можуть бути настільки непередбачуваними, наскільки ж і прогнозованими.
Об этом сообщает Интернет-издание “ДНЕПР. ГЛАВНОЕ” со ссылкой на “dnipro.depo“.
На політичному фронті Дніпропетровщини – тимчасове затишшя. Оскільки досі не відомо, коли відбудуться місцеві вибори, жодна з політичних сил не хоче нарватися на фальстарт. Є політичні сили, які однією рукою роблять вигляд, що нічого не роблять, а іншою намагаються підгрібати електорат, але масштабних дійств і політичних війн не відбувається.
Бюджетники атакують
Парламентські і місцеві вибори – це різні вибори, хоча їхні результати демонструють певні тенденції. Наприклад, якщо брати парламентську кампанію 2014 року і 2019 року, вимальовуються цікаві відмінності.
Наприклад, хто саме йшов на вибори? У 2014 році ТОП-4 виглядала так:
1.Директори підприємств – 29,2% від усіх кандидатів.
2. Бюджетники – 25%.
3. Тимчасово безробітні – 13,2%.
4. Фізичні особи-підприємці – 12,3%.
У 2019 році ці показники наступні:
1.Бюджетники – 30,3%.
2. Директори підприємств – 21%.
3. Тимчасово безробітні – 15,5%.
4. Фізичні особи-підприємці – 13,9%.
Отже, керівників підприємств стало майже на 8% менше, і це може свідчити як про те, що бізнес не хоче йти у політику (що малоймовірно), так і про те, що директори заводів, керівники фермерських господарств тощо саме на місцевих виборах будуть найбільш активними. Недаремно, в інформаційному просторі в області розганяється теза, що в умовах децентралізації мандат місцевих рад цінуватиметься більше, ніж парламентський. Поживемо – побачимо, але тенденція така існує.
Щодо партійних брендів, то тут не так багато варіантів. “Слуга народу” поки не втратив своїх позицій, а впливових місцевих партій не так вже й багато. Зростання рейтингу “Опозиційної платформи – За життя” теж не може не насторожувати. Бо інші партії поки кидає зі сторони в сторону. Хоча у кожній частині Дніпропетровщини свої акценти.
Бій з тінню
У Дніпрі все більш-менш зрозуміло. На інформаційному полі м’яч на боці мера Бориса Філатова, який намагається вміло ним розпорядитися. У щотижневих зверненнях до мешканців міста він намагається охоплювати усі важливі для мегаполіса теми – від реформи громадського транспорту до ремонту Нового мосту, від боротьби з МАФами до децентралізації. На останньому Філатов зосередився особливо, висунувши кілька принципових тез. Наприклад, кількість депутатського корпусу у міськраді треба скоротити, як мінімум, у три рази, депутати мають обиратися не від округів, а від мікротеріторальних громад – читай, жилмасивів, а місцеві депутати не мають представляти партії. Теза “Київ грабує Дніпро” теж може спрацювати.
У словах Філатова є певний резон з огляду на те, який рейтинг має сьогодні “Слуга народу” у місті. Бренд прокладає собі дорогу. Саме президентська політична сила буде головним суперником команди Філатова на місцевих виборах. Але поки не зрозуміло, як вона буде зватися. Щоправда, високий рейтинг “Слуги народу” – як кістка у горлі і у інших політичних сил, що розраховують на місця у міськраді після виборів. Як свідчать дані внутрішніх соцопитувань штабів різних політичних партій, таких на даний час чотири. Крім “Слуги народу” і команди Філатова, це “Опозиційна платформа – За життя” і місцева “Громадська сила”. Останні активно включилися в роботу у районах міста, влаштовуючи суботники, ремонти, культурні заходи і так далі.
Щодо мерських перспектив, то поки Філатов змушений вести бій із тінню, оскільки навіть приблизних його суперників ще назвати не можна. Інтрига, хто кине виклик чинному міському голові від “Слуги народу”, мабуть, найбільша з усіх, що існують у місті.
Стара гвардія для облради
Що стосується обласної ради, то вона досить лояльна до чинної влади. Настільки, що депутати навіть вирішили не ходити на сесії. Хоча згодом таки зібралися, але жодних політичних потрясінь не було. Більше того, у перший день засідання нової Верховної Ради голова обласної Гліб Пригунов перебував у Києві і, напевне, теж зондував ситуацію щодо дострокових виборів. Але в цілому обласна рада, де заступником голови є людина Коломойського – Святослав Олійник, не є головним болем для столиці.
Але може стати головним болем для області. Бо всі так раділи, що з 16 чинних на той час нардепів до нової Ради обрався лише один, що забули – ті, хто залишився за бортом, нікуди не ділися. І це люди, які не змиряться з тим, що змушені бути на узбіччі політики. Місцеві ради для них – то замало, а от облрада – хоч якась компенсація. Це стосується і Юрія Берези, і Вадима Нестеренка, і міністра охорони здоров’я Коломойського – Андрія Шипка, і “опоблоківців” з орбіти Олександра Вілкула та інших. Більшість з них буде йти до Верховної Ради, зробивши роботу над помилками і прагнучі реваншу. Так що склад майбутньої облради може бути й справді цікавим. Особливо якщо рейтинг “Слуги народу” падатиме.
Як не буде тепло, то буде гаряче
Можна було б припустити, що з Кривим Рогом все зрозуміло. Не даремно “ОПЗЖ” на парламентських виборах зняла своїх кандидатів саме на криворізьких округах. Якщо в інших районах Дніпропетровщини рейтинг цієї політсили коливався від 15% до 19%, то тут не дотягував навіть до 10%. Навіть “Опозиційний блок” змушений був капітулювати. Показово, що з виборів тут знялася голова місцевого осередку партії Олександра Вілкула – Наталя Гончаренко.
Проте місцеві вибори – не парламентські, а у Вілкула-старшого завжди вміли концентрувати зусилля на “обробці” бюджетного електорату. І хоча зараз дехто марить, що хтось кандидатів на кшталт Юзіка обійме посаду міського голови, коли мова йде про дороги, комунікації ЖКГ, тут місцевим мешканцям не “до приколу”. Дуже велике значення для Кривого Рогу матиме те, як місто переживе зиму. Вже сьогодні місто лякають опалювальним колапсом – ще сильнішим, ніж торік. І це справжній виклик для місцевої влади. Але, знову ж таки, навіть у соціальних мережах у Кривому Розі не точиться якихось політичних суперечок. Навіть те, що голова фракції БПП у міськраді Олександр Макаренко на останній сесії міськради вийшов з фракції, не стало політичною бомбою.
Багато хто сприйняв слова Володимира Зеленського до Юрія Вілкула “Ви ж плануєте залишатися міським головою Кривого Рогу”, сказані під час останнього візиту до міста, як натяк, що можуть мати місце договорняки. Проте інсайди поки що свідчать про зворотне – Вілкула-старшого на посаді скоро може не стати, проте може “випливти” його син, який поки у творчій політичній відпустці, а розраховувати на битву за Дніпро йому вже не до снаги. Отака дилема.
Як переселенці стали ріднішими
У Павлограді, Кам’янському і Нікополі ситуація фактично ідентична: міські голови показово опікуються вирішенням господарських питань і не роблять жодних політичних заяв. Правда, у кожного з мерів цих міст поправка на свій досвід і реалії. Найбільш технологічною видається позиція міського голови Кам’янського Андрія Білоусова, який активно освоює соцмережі, тримається позитивних новин, фоткається у нових автобусах, які закуповують для міста, реорганізував кілька комунальних підприємств і усіма силами намагається продемонструвати, що він з нової плеяди керівників. А робота заступником голови ДніпроОДА часів регіонала Дмитра Колеснікова – то часи такі були. В цілому за Білоусовим негативу сьогодні немає, але минуле напевне розкручуватимуть опоненти.
Анатолій Вершина у Павлограді не такий обізнаний у соцмережах і максимум, що може запустити у “Фейбуці”, – показову боротьбу з амброзією. Але тепер він вирішив перетягнути на свій бік переселенців. Надто активно він взявся за вирішення їхніх проблем, хоча ще учора критикував за те, що вони не хочуть сплачувати за проживання у модульному містечку. В контексті політичних настроїв саме столиця Західного Донбасу – територія, де “Опозиційна платформа – За життя” може зібрати найбільший врожай депутатських мандатів за підсумками місцевих виборів. Саме тут під час парламентських вони отримали найбільшу підтримку – 19,75%.
Нікопольський політичний лабіринт
У Нікополі Андрій Фісак найменш активний серед усіх міських голів міст-райцентрів. Настрої у місті такі, що ніби він нікому не заважає, але мером його ніхто не бачить. Тому дуже багато є людей, хто хочуть посісти його місце, “примазуючись” до “Слуги народу або розгорнувши боротьбу у соцмережах.
Місцеві ЗМІ найбільш активними називають Руслана Олійника – колишнього АТОвця, який ц 2014 році вже балотувався до Верховної Ради, а останнім часом на чолі одного з благодійних фондів активно робить те, що й усі, – ремонтує дороги, проводить культурні заходи і т. п. і активно розкручується у ЗМІ. Тобто з великою ймовірністю можна сказати, що саме він претендує на титул “нового обличчя” для Нікополя. Даних, які підтверджують, що він близький до “Слуги народу”, немає, але чутки такі виринають. На противагу йому є секретар Нікопольської міськради Олександр Саюк, який обирався від “Відродження”. Свого часу міський голова Нікополя намагався прибрати його з посади через сесію, але спроба ця провалилася.
Найбільш спокійно же почуває себе мер Жовтих Вод Віталій Абрамов, який ще кілька років тому заявив, що на другий термін не піде. Тому його більше зараз цікавить доля бронзового Леніна – точніше, його продажу. Готовий навіть до референдуму дійти.