Українська писанка: історія і традиції писанкарства

Українські писанки – обов’язковий атрибут Великодня. Традиційно писанкарством займалися лише жінки. Українці вірили у надзвичайні властивості розписних яєць. Писанкарство притаманне саме Україні, але був і період в історії, коли це ремесло було під забороною. Про це розповіли на телеканалі ДніпроТВ.

Писанки та крашанки, як і паска, — обов’язкові великодні атрибути. Писанки — це сирі яйця, вкриті візерунками. Крашанки — зварені, пофарбовані в один колір яйця. У кожній родині було від 12 до 60 писанок вдома. Малюнки на них відрізнялись в залежності від статусу сім’ї.

Анна Поджаренко, керівниця гуртка писанкарства у КПНЗ «Центр дитячої та юнацької творчості» ДМР: «Це писанка збіднілих верств населення, тобто тих людей, які не могли придбати фарбу чи якісь спеціальні матеріали — це просто куряче яйце, тільки темне. За допомогою писачка наноситься орнамент. Ось там, де темні узори, це було нанесено воском, і потім ця писанка занурювалась у сік з квашеної капусти».

Писанка – це сакральна річ, її не можна було бити та їсти.

«Писанка — це відписання прадавніх зразків, які до нас дійшли. Ці знаки не дозволялося змінювати. Вважалось, якщо ми їх змінимо, то змінюється сенс цієї писанки, тобто вона втрачає свою силу. А писанка є головним оберегом, сильнішим навіть за рушники, мотанки і все інше, про що ми чули до цього. Тому що у писанці йде троїчне поєднання символічного значення», – розповідає Анна.

Писанкам та крашанкам вже більше тисячі років. Втім, за часів СРСР вони, як і решта атрибутів релігійних свят, були під забороною.

Наталія Лісовець, наукова співробітниця Дніпропетровського національного історичного музею ім. Дмитра Яворницького: «Люди намагались все ж таки, коли освячували, то освячували пізно ввечері, підпільно, і непофарбовані яйця, тому що фарба лишала слід на руках».

Втім, традиції писанкарства збереглись і донині. Цьому ремеслу навчають майстри, а українські господині щороку фарбують яйця на Великдень.