Справжніх буйних мало чи «друге життя» дніпровських «активістів» в евакуації
Дніпряни не припиняють дивуватися тому, як з початком війни змінюється поведінка тих, хто ще нещодавно одягав на себе костюми супергероїв. Тих, хто ще рік тому кликав за собою на мітинги, створюючи власний імідж дбайливця і борця за справедливість. Але війна все розставила на місця. Одні зі зброєю пішли битися з ворогом, інші віддали себе волонтерській діяльності, треті забезпечують надійний тил. Деякі ж, перебуваючи за тисячі кілометрів від Дніпра, намагаються впливати на думки земляків, нав’язуючи власні, закликаючи діяти так, як це вигідно самим «проповідникам» та їхнім покровителям.
Ми продовжуємо досліджувати, чим займаються під час війни у недалекому минулому гіперактивні громадські діячі з Дніпра. Раніше вони мало що робили насправді, зате багато писали в соцмережах і влаштовували скандали. Вони часто, щедро і різноманітно – за гранти закордонних донорів, “внески” місцевих “кланів” та з особистої ініціативи, – “викривали корупцію”, “боролися за екологію”, “воювали” за перейменування вулиць, збирали “віче” та хресні ходи, намагалися стати нардепами, градоначальниками або хоча б очолити невелику наглядову раду при заводі чи комунальному підприємстві.
Сергій Хрущ: колишній регіонал та “опоблоківець” став підспівувачем у Скабєєвої
Різносторонньо обдарований та проактивний молодик дуже довго був у складі “Партії регіонів” зрадника Януковича, який втік, а потім підтримував “Опозиційний блок”, який уже зник з історії. Хрущ був обраний від цієї партії до Шевченківської райради Дніпра у 2015 року.
Навіть на тлі одіозних однопартійців Сергій зміг виділитися. Наприклад, малюючи написи на багатоповерхівках одного з мікрорайонів міста: “Тополі потрібен Хрущ!” та “Хрущ усіх врятує!”.
Сергій явно не страждав на дефіцит почуття власної важливості і намагався безплатно пообідати у ресторанах міста, а також проходити на концерти з “корочкою”, а не купувати квиток.
У своєму фейсбуці Сергій активно критикував місцеву владу та публікував фотографії з геолокацією Ростова, як спосіб висміяти місцеву владу.
У результаті того, як саме Хрущ «задзижчав», навіть «Опозиційний блок» відхрестився від нього. Але 2019 року Сергій раптово з’явився з символікою партії «Слуга народу» та заявив, що йде на місцеві вибори у Києві саме від президентської політичної сили. Проте «кар’єра» Хруща там була недовгою, оскільки його документи до ЦВК так і не потрапили. А сам Сергій опинився у Москві, де з’явився на ток-шоу у кремлівської пропагандистки Скабєєвої.
Напередодні повномасштабного вторгнення Сергій Хрущ також «чекінився» у столиці країни-агресора. А після вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року статті з коментарями «міжнародного оглядача» Хруща заполонили російські пропагандистські ресурси.
Нині Сергій Хрущ подорожує світом і періодично «відпускає шпильки» на адресу української влади. Проте – вже набагато обережніше, ніж раніше на ефірах у Скабєєвої. Залишається лише дочекатися його “компетентної” думки щодо заміни ліфтів та благоустрою палісадників на житловому масиві Тополя у Дніпрі, а також “експертної” оцінки тарифів на тепло.
І екоактивісток – до аферисток?
До речі, де-факто зрадивши Україну, одіозний Хрущ не розірвав тісного зв’язку зі своїм оточенням – іншими «міськими божевільними» з Дніпра. Наприклад, прислужник ворожих пропагандистів активно залишає схвальні «емодзі» та коментарі під постами скандально відомої «суспільниці» – Тетяни Лампіки.
У минулі роки вона старанно позиціонувала себе як “екоактивістку”. Однак після початку війни вирішила змінити батьківщину – на більш благополучну. А нібито турботу про екологію змінила на залучення довірливих “буратин” у чергову фінансову аферу.
У Дніпрі «екоактивістка» Тетяна Лампіка багато років пробувала себе у різних напрямах – бізнес, політика, лобізм, навколовладні «наглядові ради».
Тетяна навіть намагалася стати мером Дніпра від Партії зелених України, але набрала лише пів відсотка голосів виборців. Мабуть, найяскравішим для «зеленої» блондинки став образ «рейнджера» – як водиться, зареєструвавши громадську організацію -“Екологічний патруль”, Тетяна вбралася в уніформу і вжилася в роль «інспектора».
Водночас вона регулярно потрапляла в скандали з представниками місцевої та центральної влади та промисловими корпораціями. Лампіку викривали й у співпраці із місцевим криміналітетом. 2019 року вона лобіювала інтереси вихідця з кримінального світу Еміля Арутюняна на прізвисько «Рахмон» – спільника кримінального авторитету Наріка.
З початку війни Нарік (він же Олександр Петровський) та Арутюнян втекли з Дніпра – кримінальний десант висадився в Австрії. З від’їздом «братви», яка до війни щедро спонсорувала різних «активістів» у Дніпрі, Тетяна Лампіка, запакувавши костюм рейнджера, також вирушила до Європи – пересидіти війну в Україні у сонячній та тихій Швеції. І, судячи з подальших віражів долі, на відміну від скандальної Васіліси Мазурчук, не рятувати генофонд, а, можливо, створювати новий.
А тим часом у колишньої активістки Лампіки замість сміттєзвалища – милий шведський гламур. Замість костюма «інспектора» – весільна сукня, замість пакета з відходами – успішний чоловік-європеєць: нарешті влаштоване особисте життя – що іще потрібно для щастя ?
Крім того, підприємлива Тетяна Лампіка, яка за довоєнною декларацією володіє 20% капіталу юридичної особи з не надто «зеленою» назвою “Дніпропетровська паливно-енергетична компанія” та частками в інших фірмах, освоїла новий вид “бізнесу” за кордоном. Раніше вона активно кошмарила псевдоперевірками різні підприємства, займалася балаканиною у “громадських радах” при різних органах та установах, і навіть хотіла відкрити підприємство з переробки шкідливих відходів у Партизанському, що викликало протести місцевих мешканців та ціле розслідування. Тепер Тетяна перейшла на більш гламурний заробіток, побудований на обмані довірливих і необачних. Вона повсюдно рекламує фінансову “піраміду” – скандально відому в Росії та Казахстані компанію InCruises, яка вже обманула тисячі громадян із різних країн пострадянського простору. Здається, що для Тетяни Лампіки “стригти зелень” з довірливих людей за кордоном тепер краще, ніж залишатись у воюючій Україні.
До речі, навіть за кордоном “активістка” підтримує свого кримінального покровителя – активно постить сумнівні публікації співробітників телеканалу D1, що тісно пов’язаний з тим самим авторитетним бізнесменом-меценатом Олександром Петровським («Наріком»), який також з усіх сил тримає “віденський і бухарестські фронти”.
Любити дніпровські деревця краще із Закарпаття
Ще одна відома колишня “екоактивістка” Ірина Черниш, схоже, теж вирішила, що дбати про довкілля Дніпропетровської області краще, проживаючи то за кордоном, то у мальовничому Закарпатті.
У колишні часи Черниш і її соратники боролися за екологію, переважно створюючи конфлікти та «пресуючи» великі енергетичні та промислові компанії Дніпра. Крім проведення мітингів та пікетів, ці самозвані екологи без жодних повноважень та офіційного статусу вдало «налагоджували звʼязки» із тодішніми столичними чиновниками від екології. Це, мабуть, дозволяло не тільки «постити» статусні фотографії в соціальних мережах, а й «вирішувати питання».
Різного штибу протести та перформанси у реальному житті та в соціальних мережах, різного рівня “сотрясіння повітря”, які вчиняли товариші Черниш, зазвичай закінчувалися нічим. А здатна до критичного аналізу громадськість задавалася питанням: можливо, “активісти” намагаються проявляти свою активність до підприємств для того, щоб потім мирно (і з користю для себе) “домовитись» і зняти претензії, і далі боротися вже з іншими потенційними “жертвами”?
Проте тепер ситуація радикально змінилася. Безумовно, проблеми навколишнього середовища справді нікуди не зникли. Але у зв’язку з війною українців зараз куди більше турбують геть інші питання. І наразі “природолюби” просто не мають приводів для застосування своєї бурхливої енергії. А в складні воєнні часи перейматися за навколишнє середовище і «рідні» і дерева Дніпра та області можна і з зелених та тихих лісів Закарпаття: там сакури цвітуть пишніше, гриби більші, і сирени та “прильоти” не так відволікають, як у Дніпрі…
А щоб не втрачати «форму» в таких розслаблюючих умовах, можна у тренувальному режимі інформаційно повоювати не лише з Придніпровською ТЕС, а й зі службою доставки квітів у Дніпрі.
До речі, саме енергетики, з якими кілька років вели запеклу боротьбу доморощені “екологи”, насправді виявилися справжніми героями. Саме енергетики самовіддано відновлювали інфраструктуру, зруйновану після ворожих обстрілів, і буквально рятували країну, нашу область та людей від темряви та холоду.
Проте “охоронці природи” із дивовижною завзятістю продовжують інформаційно “кусати” своїх звичних, традиційних жертв. Може, по старій пам’яті, з примхи, а може через бажання залишитися на плаву і “при своїх”? Чи замислювалися вони, що такі дії у непростий воєнний час часто межують із відвертим саботажем?
“Корисні поради” Дніпру – з полуничних полів Польщі
Ще один любитель надавати мешканцям Дніпра “експертні оцінки” та “необхідні” поради з-за кордону – Олександр Слободенюк. У минулі роки він з товаришами боровся з тодішньою ДАІ, “нагинав” інспекторів і захищав (радше, «качав») свої права, записуючи цей захоплюючий процес на відео. Але деякий час тому він переїхав до Польщі разом зі своєю сім’єю. Вони досить вдало оселилися там, але він не зміг відмовитися від звички коментувати життя рідного Дніпра.
Зараз “активіст” активно освоює нову соцмережу – ТікТок, що належить компанії з Китаю, який, очевидно, негласно симпатизує агресії Росії проти України. І ось у цій неоднозначній соцмережі, яку забороняють використовувати держслужбовцям у багатьох європейських країнах, Слободенюк із рідкісною завзятістю “стругає” відео. Він пропагує свою “експертизу” та “аналітику” про те, як треба жити та що треба робити жителям Дніпра.
Ненависть до людей, які, на відміну від нього самого, залишилися у Дніпрі та займаються життєзабезпеченням та розвитком міста, буквально бризкає з ефірів «активіста». А ще Слободенюк зі своєї тихої мирної Польщі встигає давати дніпрянам поради про те, з яких каналів у телеграмі їм краще отримувати інформацію про повітряні тривоги (!) Дякую, з Європи, мабуть, видніше…
При цьому, судячи з картинки, автор постійно знаходиться за кермом авто. Тобто “важливо-корисні поради” колишній батьківщині та колишнім землякам Слободенюк дає, мабуть, за звичкою зневажаючи правила ППД і в Європі, весь час у метушні, схожі на льоту, на бігу…
Питання, яке виникає після вивчення яскравих походеньок та пригод різних псевдоактивістів та липових громадських діячів з Дніпра за кордоном, і не тільки – як швидко всі ці дивні особистості, одіозні персонажі та явні міські божевільні захочуть повернутися до нашого міста? З якою енергією, так приємно відпочивши в тихому зарубіжжі, вони знову писатимуть “аналітику” про життя Дніпра, складатимуть і тиражуватимуть різні плітки та марення, створюватимуть скандали та соціальні конфлікти в місті? Можливо, це станеться відразу після перемоги і коли в повітрі запахне виборами. Однак всім жителям Дніпра варто запам’ятати, хто залишився в місті та працював у цей складний час, а хто змився та пересидів війну, щоб потім примазатись до спільної перемоги та знову каламутити воду.
