Сьогодні – День журналіста

6 червня, професійне свято у всіх українських журналістів, кореспондентів і репортерів.

Початок цієї традиції поклав в 1994 році президент Леонід Кравчук. Він підписав «Указ про встановлення в Україні професійного свята засобів масової інформації» – Дня журналіста.

Спочатку дата святкування планувалася на 15 травня. В цей день в Україні вперше вийшла газета українською мовою «Зоря Галицька».

Однак пізніше прийняли рішення, що для професійного свята журналістам відведуть 6 червня. Саме в цей день в 1992 році в бельгійському Брюсселі Національну спілку журналістів України прийняли до Міжнародної федерації журналістів – найбільшої в світі організації професійних працівників ЗМІ.

День журналіста відзначається згідно з Указом Президента від 25 травня 1994 року щорічно 6 червня. Саме в цей день 1992 року Спілка журналістів України була прийнята до Міжнародної федерації журналістів, яка є найбільшою в світі організацією професійних працівників ЗМІ, нагадує Укрінформ.

Слово журналіст і журналістика походить з французької мови. Journal – «газета» – виникло як скорочення словосполучення papier journal і означає «щоденний папір (листок)», що своєю чергою походить від латинського «щоденна звістка». Тобто, журналісти – це вісники, ті, що оповіщають, приносять щоденні звістки.

Прообразом газети вважають стародавні рукописні новини. Ще Юлій Цезар почав публікувати «Діяння сенату», а згодом «Щоденні громадські дощечки», на яких записували хроніку подій. Приблизно з 911 року в Китаї почав виходити «Цзінь бао» («Столичний вісник»).

Вважається, що перша газета вийшла друком у 1605 році у французькому Страсбурзі. А от перше успішне щоденне видання з’явилося в Британії – газета The Daily Courant, яка друкувалася з 1702 по 1735 роки. З часом і з розвитком суспільства преса сформувалася як впливовий соціальний інструмент під титулом «Четверта влада» (Fourth Estate – «четвертий стан»). Цей вислів, який згодом став терміном, приписують Томасу Карлейлю і Жан-Жаку Руссо.

В Україні журналістика як професія виникла в ХІХ столітті. Наступні 100 років вона намагалася розвиватися, але шансів на те у неї було обмаль – журналістам дозволялося рухатися вузькоколійкою марксизму-ленінізму, агітації-пропаганди – все інше було полем суцільних табу. З початком незалежності відбулось відродження традицій української журналістики, але, знову ж таки, на неї, як і на суспільство, чатували нові небезпеки і нові виклики – самоцензура, важкий спадок посттоталітарного минулого, продажність, сумнозвісні «темники», готовність писати замовні матеріали та багато чого іншого.

Жорстокі реалії сьогодення, а саме війна на сході нашої країни, спонукають декого вдаватися до пропаганди та цензури, що для ЗМІ, які сповідують демократичні, а не тоталітарні цінності, є доволі сумнівним кроком, адже журналістика повинна бути передусім вільною і чесною, а не «правильною».

Крім Дня журналіста, існують й інші професійні свята – Міжнародний день солідарності журналістів (8 вересня), Міжнародний день спортивного журналіста (2 липня), День україномовної преси (12 листопада, свято не офіційне), День військового журналіста – 16 лютого, День працівників радіо, телебачення та зв’язку України (16 листопада). Втім, саме День журналіста заснований на зорі незалежності нашої держави, в пору великих сподівань і світлої надії на зміни в суспільстві.