Середній клас стане бідним, а бідні – жебраками, – якщо Коломойський таки дотисне Зеленського дефолтом

Відомо, що один зі спонсорів моновлади, зокрема , безпосередньо президента Зеленського, олігарх Коломойський, який прагне повернути собі контроль над державним Приватбанком, закликає не лякатися дефолту, навіть рекламує його. А все через те, що повернення  колишньому власнику-шахраю банку, оздоровленого коштом українського  бюджету, може призвести до розриву з міжнародними фінансовими установами, як наслідком може бути неспроможність розплатитися за боргами, відтак – дефолт.

Так от, для українців буде корисно та пізнавально познайомитися з прикладом держав, які потрапили у таку невеселу ситуацію. Адже справді ймовірність такого кроку в безодню надзвичайно висока через узурпацію влади, яку можемо спостерігати на власні очі, подібна концентрація влади дозволяє ігнорувати інтереси держави та громадян, а зважати лише на власні забаганки та зиск для спонсорів, наближених олігархів. Наразі вже судова та виконавча влада виведена з-під контролю законодавчого органу – парламенту, а отже і народу, позаяк саме народні депутати є нашими представниками, а якщо немає контролю, то можна свавільно розпоряджатися українськими активами.

У разі оголошення дефолту України на вимогу Коломойського, в країні суттєво зміняться економічні відносини – почнеться бартер, закриються магазини, інфляція, безробіття.

Але Зеленський зможе похвалитися перемогою над контрабандою хамону та інших смаколиків, адже їх вже нікому буде їсти, як можна побачити з історії кулінарного шоу  одної дефолтної країни: «Відомий телеведучий – шеф Антуан Ель Хаджі (Antoine El Hajj) протягом трьох десятиліть п’ять днів на тиждень виходив на телеекрани з кулінарної передачею. В кінці травня він перестав розповідати про те, як робити стейки – він зрозумів, що серед його глядачів залишилося не так багато тих, хто може дозволити собі купити м’ясо. Спочатку він поміняв м’ясо на курку в рецептах. Потім зрозумів, що і курка стала дуже дорогою і почав розповідати про те, як приготувати смачні страви з меншою кількістю масла, яєць і дешевшими овочами. Тепер шеф говорить, що головне не стільки смачна їжа – для нього стало важливим, щоб «програма допомагала людям продовжувати їсти».

Ось така еволюція вимушеного аскетизму в харчуванні громадян, які дозволили безвідповідальній владі гратися з дефолтом.

От про що попереджає на своїй сторінці ФБ  Рашкован Владислав Леонідович  — заступник виконавчого директора від України у Міжнародному валютному фонді:

«В Україні є досить затята група людей, яка продає багатьом фінансово неосвіченим людям ідею дефолту. Мовляв, тільки боягузи платять за боргами – навіщо нам шукати зовнішнє фінансування на боротьбу з кризою? Давайте покажемо, хто в нашому суверенній домі господар: візьмемо ті мільярди гривень і доларів, які країна зайняла в минулому, і замість повернення кредиторам, направимо їх на допомогу бідним і знедоленим. Мене багато хто просив написати колонку на тему шкоди дефолту. Я не буду цього робити – за мене це вже зробили багато відомих економістів, яких я поважаю. Я тільки наведу внизу слова, які стоять в одному рядку зі словом «дефолт»:

– Девальвація
– Інфляція
– Банкрутства
– Порожні магазини
– Набіги на банки
– Соціальні протести
– Насильство на вулицях
– Мародерство
– Міжнародна ізоляція

Я також рекомендую політикам, в тому числі депутатам, подивитися яскраві картинки з Аргентини, Еквадору, Росії та деяких інших країн. Всі вони пов’язані зі словом дефолт. Панове депутати і політики, ви дійсно хочете такого майбутнього Україні?»

У своєму дописі він дає посилання на свою ж статтю про жахливу ситуацію у Лівані.

Починалося все, як і у нас – з брехні, лякалок,  фейків та популізму:

«25 лютого, впливова на Близькому Сході і в Лівані організація Хезболла (Hezbollah) заявила, що «Ліван не прийме імперіалістські методи МВФ в управлінні економікою країни».

А ще через 2 тижні Прем’єр-міністр країни Хассан Діабі (Hassan Diab), який сформував уряд тільки в січні, сказав, що країна постала перед складним вибором: чи сплачувати свої борги перед кредиторами, або ж направити всі кошти для соціальних виплат і надання базових послуг населенню.

У підсумку вибір був зроблений: Мінфін Лівану 9 березня не здійснив платіж за євробондами в 1.2 млрд дол, таким чином допустивши перший суверенний дефолт в історії цієї близькосхідної країни. Навіть в умовах громадянської війни 1975-1990х років влада країни завжди платили за боргами.

А тепер наведемо кілька цитат і цифр для ілюстрації жаху та хаосу в який занурилися ця середземноморська країна, яка і уявити собі такого майбутнього не могла ще рік тому навіть у страшному сні.

«За перші п’ять місяців 2020 роки кількість вбивств в країні зросла в 2 рази, зростання крадіжок автомобілів – на 50%.

Зараз в Лівані найгірша економічна і політична криза з моменту набуття суверенітету в 1943 році. Багато експертів називають ситуацію «соціальною катастрофою». Безробіття виросло: понад 250 тис з 1.6 млн працівників в країні виявилися на вулиці в перший місяць. На сьогодні безробітним є кожен третій працездатний ліванець. Кожен п’ятий магазин в країні закрився.

Зараз же з початку року ліванська валюта девальвувала майже на 85%. Імпорт впав на 40%. Резерви Центробанку тнуть на очах, і зараз у країни немає коштів навіть для оплати критичного імпорту. Імпортери кажуть, що Центробанк не продає валюту навіть для покупки пшениці як мінімум протягом місяця.

Готівкової валюти у вільному офіційному зверненні немає взагалі. Розвинувся чорний ринок валюти – різниця між офіційним курсом валюти і чорним ринком – 6 разів. NYT написала, що обмін валюти в Бейруті схожий на торгівлю наркотиками – обмін проходить в парках або підворіттях, про зустрічі домовляються онлайн і під вигаданими іменами – люди бояться переслідувань.

Банкам довелося ввести валютні обмеження видачі коштів з рахунків фізичних осіб в розмірі 100 дол в одні руки. Інформація про такі обмеження банків миттєво призвела до того, що надходження грошей від ліванців, які працюють за кордоном і відправляють гроші додому, миттєво вичерпалися – ніхто не хотів, щоб гроші зависли в банку. Недоступні на рахунках долари клієнти почали називати «lollars» – ліванські долари.

В країні почали вимикати електрику, не роблячи винятків навіть для світлофорів. У жаркому кліматі Бейрута не працюють кондиціонери. Були дні, коли в центральному госпіталі, який опікується хворими COVID (Rafik Hariri University Hospital) світла не було 20 з 24 годин. Зараз стандартно світло відключається в лікарні на 6 годин на день. Крім того, девальвація значно погіршила ситуацію з поставками медичного обладнання для лікарень, який приймають хворих.

В умовах дедалі більшої інфляції і за відсутності грошей в Лівані розвивається бартер: з’явилися дошки оголошень, де люди міняють, наприклад, нові ваги на пачку памперсів і пляшку олії … в іншому ФБ оголошенні пропонувалося поміняти зелене платтячко 6-річної доньки на цукор і молоко.

Втрати економіки в цьому році оцінюються в 70 млрд дол. Центральний банк зазнав значних збитків і фактично є банкрутом.

За опитуваннями World Food Programme більше 50% населення боїться, що в наступному місяці їм не буде чого їсти.. Супермаркети ввели обмеження на відпуск продуктів харчування.

Як результат, 21 травня Прем’єр-міністр визнав, що країна знаходиться на межі продовольчої кризи і попросив допомоги «імперіалістичних» США і ЄС, погрожуючи, що голод може призвести до збільшення кількості біженців з країни в Європу.

Прем’єр-міністр визнав, що економіка країни перебуває у вільному падінні, і Бейрут звернувся за допомогою до МВФ, чекаючи кредит в розмірі 10 млрд дол … на даний момент переговори не закінчилися успіхом ще, але вже зрозуміло, що на вихід країни з кризи, викликаного нерозумними політиками (politics або politicians), піде мінімум від 3 до 5 років.

На думку міжнародних експертів криза зробила багатих людей, що володіють активами в валюті, багатшими, практично знищив середній клас, зробивши його бідним. Бідні ж люди були фактично поставлені на межу виживання і зараз ледве зводять кінці з кінцями. Вони фактично не можуть знайти кошти для покупки продуктів харчування та засобів гігієни».

Автор – Боніфацій