Сержант із Дніпра став священиком після молитви побратима

Сергій, відомий під позивним «Моряк», сім років служив на флоті, після чого працював головним інженером у будівельній сфері. Наразі він є священиком і проводить служби у храмі села Орлівщина та в лікарні міста Самар, що на Дніпропетровщині. Його історію розповіли у 128-й окремій важкій механізованій бригаді «Дике Поле».

Військовий шлях і духовне перетворення

До 232-го стрілецького батальйону Сергій приєднався у березні 2022 року, будучи майже 57-річним. Враховуючи його вік та досвід, йому присвоїли звання сержанта стрілецької роти. Спочатку Сергій не уявляв себе в ролі священика чи у вірі, але переломним став випадок у траншеї під час бойового зіткнення.

Разом із побратимом, розвідником на прізвисько Мішаня, Сергій опинився під обстрілом російського вертольота. Коли ворог заходив на атаку, побратим запропонував помолитися. Хоч Сергій і не мав релігійного лексикону, Мішаня промовив просту молитву. Вертоліт здійснив атаки, але несподівано відступив, у той час як місце, де перебували бійці, опинилося за тридцять метрів від вогню.

«Молитва врятувала», – зазначив Мішаня, і це змусило Сергія по-іншому поглянути на життя. Через два роки, під час евакуації поповнення на позиції, Сергій отримав серйозну травму ноги після обстрілу, через що не зміг далі виконувати військові обов’язки. Йому запропонували стати помічником капелана.

Початок нової служби

Сергій вступив до духовної семінарії, отримав дияконське рукоположення, а згодом став священиком і офіційним капеланом батальйону. У 60 років через реорганізацію в бригаді він звільнився і сьогодні служить у церкві в Орлівщині та підтримує пацієнтів у лікарні міста Самар.

У бригаді зазначають, що молитва побратима колись врятувала Сергія, а тепер він сам допомагає тим, хто потребує підтримки. Якщо на цьому шляху він зможе підтримати хоча б одну людину, це свідчитиме про доцільність його служіння.