Порошенко та Яценюк виходять на передвиборчий старт

Сайт Центральної виборчої комісії зберігає історичний документ, який може зіграти погану службу президенту Петру Порошенку. Там оприлюднено його передвиборчу програму, з якою протягом усієї каденції будуть звірятися його кроки на посаді президента.
Порошенко ризикує не виконати одну з обіцянок, яка вселяла надію на тотальне очищення влади.
“Забезпечу повне перезавантаження влади. Докладу всіх зусиль у рамках своїх конституційних повноважень, щоб до кінця 2014 року відбулися дострокові парламентські вибори суто на пропорційній основі за відкритими списками”, – ідеться у передвиборчому контракті Порошенка з виборцями.
Але вже зараз очевидно, що тільки якесь диво може змінити правила на наступних парламентських виборах. Порошенко виявився нездатним імплементувати цю обіцянку – яку, за великим рахунком, він не мав і давати, адже система виборів залежить від самих депутатів. Але навесні цього року прагнення сподобатися електорату взяло гору, і відкриті списки потрапили у програму Порошенка.
Закон про вибори за відкритими списками авторства фракції “Батьківщина” не був включений до порядку денного минулого вівторка – “за” проголосували 200 депутатів. При чому дві депутатських групи, сформовані з мажоритарників – “Суверенна європейська Україна” та “Економічний розвиток” – хоч і входять у коаліцію, але дали тільки 2 голоси з 75 можливих.
Насправді, пріоритетом Порошенка є не відкриті списки, а повернення блоків на вибори, які під забороною, починаючи з кампанії 2012 року. Тоді Янукович проштовхнув це рішення, аби знизити шанси політичної сили Юлії Тимошенко, яка чітко була прив’язана до її прізвища.
Порошенко особисто включився у перемовини для того, щоб реанімувати стару норму – адже блок з його іменем на титулі може набрати понад 30 відсотків, про що свідчить соціологія, зібрана нами у виборчих штабах.
За інформацією джерел, аби заручитися підтримкою для “блокорозводного” процесу, Порошенко навіть покликав на зустріч Бориса Колеснікова, який сьогодні є фактичним керівником Партії регіонів. Але регіонали відмовилися підтримувати закон про вибори з мотивів поки іде війна, вибори не відображатимуть настроїв суспільства.
Причина зрозуміла – Партію регіонів у нинішніх обставинах не влаштовують жодні вибори – ні пропорційні, ні змішані. За пропорційною системою вони ризикують не подолати 5-відсотковий бар’єр. За соціологією, яка є в розпорядженні “Української правди”, регіони набирають 2,7 відсотка – щоправда, в якості лідера вказаний Олександр Єфремов, який навряд чи очолюватиме список.
Якщо вибори відбудуться за змішаною системою, то Партія регіонів має невисокі шанси пройти до парламенту і за мажоритарними округами.
Донецька область делегує 21 депутата до парламенту, Луганська – 11 депутатів. Тобто сумарно – 32 депутатських мандата розігрується на територіях, які зараз частково перебувають у стані військових дій.
Скільки округів зможе провести там вибори у жовтні – зараз уявити складно. Можливо, навіть, вибори на цих ділянках відбудуться – але депутатами там стануть нові люди: як, наприклад, у Слов’янську точно звільниться округ екс-регіонала Олексія Азарова.
Але якщо частина округів Донецької та Луганської областей зможуть обрати депутатів, то в Криму ситуація однозначна – для регіоналів втрачені 10 округів автономії та 2 округи в Севастополі.
В результаті, під питанням 44 депутатських місця регіоналів. І це – головна причина, чому вони не підтримують вибори. Хоча, за інформацією джерел, вони візьмуть участь у виборчій кампанії разі її оголошення – питання лише, де балотуватимуться головні акціонери – за списками чи округами. Судячи з активності Бориса Колеснікова в Краматорську, він може придивлятися до нової мажоритарки для себе.
Інші вчорашні соратники Януковича збираються балотуватися за списками Сергія Тігіпка “Сильна Україна” та Сергія Льовочкіна Партія розвитку України. При чому, якби були дозволені блоки, ці дві союзницькі сили могли б об’єднатися. Але, оскільки блоків не буде, Тігіпко очолить список партії, сподіваючись подолати 5% бар’єр – сьогодні йому дають 4,2%, але рейтинг може стати вищим, якщо збільшиться число округів на сході, де зможуть відбутися вибори.
Партія розвитку України планує виставити другий склад – невідомих осіб, яких вони збираються “обкатати” перед місцевими виборами 2015 року, які стануть першим стартом для партії Льовочкіна. А на парламентських виборах його люди вочевидь будуть розставлені у списках Олега Ляшка та Віталія Кличка. Сам же господар проекту разом з Юрієм Бойком, який остерігається кримінального переслідування, будуть балотуватися за мажоритарними округами.
Загалом Банкова вирішила, що інтересам Петра Порошенка не відповідають ні відкриті списки – з огляду на непередбачуваність результату, ні 100-відсоткові пропорційні вибори – оскільки велику частину депутатських місць забирає проект Льовочкіна Олег Ляшко.
Оптимальним варіантом для Петра Порошенка є збереження змішаної системи, протискаючи три новації.
Перше – дозвіл на блоки. Це дозволяє президенту дарувати провладному блоку своє ім’я разом з високим рейтингом.
Друге – зменшення термінів виборчої кампанії. Час працює проти рейтингу Порошенка, а початок опалювального сезону може з’їсти декілька пунктів, тому принципово провести вибори 12 жовтня. Коротка виборча кампанія – також спосіб задобрювання Порошенком мажоритарників, оскільки ті вважають, що зможуть переобратися на своїх округах, бо за 45 днів не виникне конкурентів.
Третє – збільшення застави для участі у виборах. Це дозволить відсіяти велику кількість партій, а також вирішити питання з фінансуванням виборів.
Усі три умови Порошенка мають і негативні сторони.
Перше – блоки є відкатом назад в політичному розвитку суспільства, особливо іменні блоки, які посилюють тенденцію до політичних проектів вождистського типу.
Друге – зменшення кампанії в часі не дає можливості провести реальну зміну еліт: за округами часто зможуть обратися ті самі депутати, що і зараз.
Третє – збільшення застави відсікає від участі нові партії або штовхає їх в обійми олігархів.
Законопроект про вибори у редакції, вигідній Порошенку (блоки з бар’єром 7% + збільшення застави в десять разів + скорочення кампанії), вносив минулого тижня депутат Андрій Іванчук, наближений до Арсенія Яценюка, але голосування завершилося провалом – у вівторок за нього проголосувало 150 депутатів, у четвер – ще менше, лише 135 нардепів.
РОЗКОЛ БАТЬКІВЩИНИ
Жодного інтересу повертати блоки більше не має Юлія Тимошенко, оскільки вперше за багато років її персональний рейтинг є нижчим за рейтинг партії “Батьківщина”, тоді як це новела може суттєво посилити її конкурента.
На будь-які пропозиції змінити виборче законодавство Юлія Тимошенко вустами Сергія Соболєва відповідає, що базою має стати закон про відкриті списки, який набрав найбільше при включенні до порядку денного – 200 “за”.
При цьому “Батьківщина” відмовляється голосувати за будь-які інші косметичні зміни законодавства. Їх мета – показати, що новий парламент буде обраний за правилами Януковича, а також дошкуляти Порошенку невиконаною виборчою обіцянкою.
Для того, щоб переконати “Батьківщину” голосувати за зміни, Борис Ложкін особисто приїздив до парламенту, де в нього відбулася дискусія з керівником фракції Соболєвим.
“Офіційна версія, чому не підтримуються відкриті списки – не вистачає голосів. Але на будь-які аргументи Ложкіна поміняти закон в частині допуску блоків або зменшення кампанії Соболєв дістає роздруківку голосування за відкриті списки і починає цитувати прізвища соратників Порошенка, які це не підтримали – Домбровський, Заболотний брати Балоги, Петьовка, Жванія”, – розповів один зі свідків розмови.
Пристрасті навколо закону про вибори розхитують фракцію “Батьківщина” – за словами очевидців, у п’ятницю зранку там встигли посперечатися люди Тимошенко з людьми Яценюка.
Голосування за законопроект Андрія Іванчука стало сигнальним – після нього стало зрозуміло, скільки людей не контролюються Тимошенко. У вівторок за правила виборів у вигідній Порошенку редакції проголосували 26 членів “Батьківщини”, у четвер – 21 депутат з цієї фракції.
Іншими словами, в такий спосіб проявилася внутрішня опозиція до Тимошенко – це люди самого Порошенка, Яценюка-Мартиненка, Турчинова, а також група партії “За Україну”.
Альтернативна група у фракції “Батьківщина”
Порошенко
Яценюк/Мартиненко
Турчинов
За Україну
Андрієвський
Вознюк
Лук’янчук
В. Кириленко
Ар’єв
Головко
Пашинський
Ляпіна
Бригинець
Ємець
Гринів
Іванчук
Зубко
Княжицький
Князевич
Колганова
Стець
Купрейчик
Томенко
Ледовських
Мартиненко
Москаль
Пишний
Фаєрмарк
Федорук
Шкварилюк
+ Данилов, Джемілєв, Катеринчук, Княжицький, Котеляк, Шульга
Різна позиція депутатів від “Батьківщини” є наслідком вже очевидного розходження між Юлією Тимошенко з одного боку та Арсенієм Яценюком і Олександром Турчиновим з іншого.
Формально прем’єр та спікер все ще входять до керівних органів партії Тимошенко, але джерела розповідають, що погляди політиків в останні місяці кардинально розійшлися.
Конфлікт між Турчиновим та Тимошенко виник ще під час президентської кампанії. Олександр Турчинов радив Тимошенко пропустити ці перегони вибори, аби не нарікати всю партію на поразку перед майбутніми парламентськими виборами. Тимошенко, в свою чергу, звинуватила Турчинова у грі на користь Петра Порошенка.
Джерела розповідають, що останньою краплею стала відмова Турчинова почати розслідування щодо Петра Порошенка в розпал кампанії. Тимошенко вимагала порушити кримінальну справу проти свого опонента, обвинувачуючи його у співпраці з сепаратистами аж до його арешту. Турчинов відмовився і був зарахований до лав зрадників.
Що стосується порозуміння між Юлією Тимошенко та Арсенієм Яценюком, то його ставало тим менше, чим впевненіше почував себе останній у кріслі голови уряду.
Яценюк усвідомлює, що поки Тимошенко керує “Батьківщиною”, першим номером може бути лише вона. Контакт між сторонам зіпсувався відтоді, як з’ясувалось, що Арсеній Яценюк веде паралельні переговори про спільну участь у парламентських виборах з Петром Порошенком.
ПРОВАЛЕНИЙ БЛОК ЯЦЕНЮКА, КЛИЧКА, ПОРОШЕНКА ТА ТУРЧИНОВА
За словами джерел, переговори між командою Арсенія Яценюка та Петра Порошенка проходили в декілька раундів. Окрім самих Порошенка та Яценюка, в них також брали участь Арсен Аваков, Микола Матриненко, Юрій Стець та Ігор Гринів.
Предметом перемовин було створення єдиного супер-утворення з назвою “Блок Петра Порошенка, Арсенія Яценюка, Віталія Кличка та Олександра Турчинова” на чолі з Арсенієм Яценюком.
Пропонувалося, що суб’єктами блоку стануть три політичні сили – “Солідарність” Петра Порошенка, УДАР Віталія Кличка та політична сила Арсенія Яценюка під умовною назвою “Патріоти України”.
Перша п’ятірка спільного списку мала виглядати так: Арсеній Яценюк, Олександр Турчинов, Віталій Кличко, Арсен Аваков та Андрій Парубій. Керувати передвиборчим штабом мав би Олександр Турчинов, а посада заступника з мажоритарних округів мала би відійти Миколі Мартиненку.
При цьому Яценюк вимагав ще до початку кампанії укласти публічну угоду про створення майбутньої коаліції із збереженням посад для нього самого та Турчинова, а також погодження з Яценюком кандидатів на посади віце-прем’єрів. Однак таке меню пропозицій викликало бунт у команді самого Порошенка.
По-перше, запропонований розподіл місць у списку суперечив домовленостям між Віталієм Кличком та Петром Порошенком, досягнуті у Відні ще до президентських виборів. Тоді, в обмін на підтримку Кличка, Порошенко обіцяв спільний похід на парламентських виборах з паритетним розподілом місць між УДАРом та “Солідарністю” 50/50.
По-друге, формат Яценюка суттєво скорочував вплив президента на майбутній склад Кабінету міністрів та виконавчу владу як таку. При тому, що в громадській свідомості негатив від дій Кабміну лягатиме тягарем на рейтинг президента, оскільки виборці переважно не знають про тонкощі нової парламентсько-президентської моделі.
Коли наближений до Яценюка депутат Андрій Іванчук вніс законопроект із зафіксованими там прагненнями Порошенка, сторони обговорювали компромісний варіант про рівний поділ місць у списку між трьома сторонами – Порошенком, Яценюком та Кличком. Кожна з сил мала отримати по третині списку, а інші місця мали б відійти учасникам АТО та громадським активістам.
Але провальне голосування, яке унеможливило створення блоків, значно ускладнило процес домовленостей між Петром Порошенком та Арсенієм Яценюком.
Втім, в команді Петра Порошенка досі не покидають ідею спільного походу і навіть придумали “креативний” хід, аби обійти заборону на створення блоків, намагаючись зареєструвати партію з назвою “Блок Петра Порошенка”.
Партнерам пропонуватимуть увійти в спільний список, припинивши членство у своїх партіях. Таким чином всі сторони зберігають умовну політичну незалежність, а в парламенті при бажанні зможуть утворювати свої партійні групи.
“НАРОДНИЙ ФРОНТ” АРСЕНІЯ ЯЦЕНЮКА ТА ОЛЕКСАНДРА ТУРЧИНОВА
Зрив голосування закону про вибори, який би дозволяв блоки, ставить Арсенія Яценюка перед складним вибором. На даний момент в нього є дві опції – піти на вибори самостійно, своєю політичною командою, або використати як транспорт якусь із партій – “Блок Петра Порошенка” або “Батьківщину”.
Варіант самостійного проекту передбачає реорганізацію однієї з існуючих політичних сил, перейменувавши її в “Патріоти України” або “”Народний фронт”, лідерами якого мають стати Яценюк, Турчинов, Аваков та Парубій. Підсилити партію мають командири батальйонів та герої АТО.
Втім, самостійний похід може бути небезпечним для Арсенія Яценюка. Адже парламентська кампанія буде досить короткою.
Створити та розкрутити будь-який новий політичний бренд буде важко також з огляду на високу конкуренцію. А низький результат значно зменшить шанси Яценюка претендувати на крісло прем’єра після виборів.
Джерела “Української правди” в двох штабах надали можливість ознайомитись з результатами останніх соціологічних досліджень для внутрішнього використання.
В цьому опитуванні ще не враховувалась можливість самостійного походу Яценюка. Але
зрозуміло, що для претензій на посаду прем’єра Яценюку треба посісти щонайменше третє місце, випередивши партію “Батьківщина” – тобто набрати не менше 10-12%.
ПОЛІТИЧНА СИЛА
%
Блок Петра Порошенка
30-31%
Радикальна партія Олега Ляшка
19-20%
Батьківщина (Юлія Тимошенко)
11-12%
УДАР (Віталій Кличко)
7-8%
Свобода
6-7%
Громадянська позиція (Анатолій Гриценко)
6%
Сильна Україна (Сергій Тігіпко)
4%
Комуністична партія (Петро Симоненко)
3%
Партія регіонів (Олександр Єфремов)
2,5-3%
Україна майбутнього (Ігор Коломойський)
2%
* зведені дані двох штабів
Розуміючи складність такої задачі, Яценюк не виключає взагалі відмову від власної участі у кампанії. Він готовий на це, якщо вдасться ще до виборів домовитись про прем’єрство з іншими учасниками перегонів.
При цьому Яценюк розраховує на значну підтримку з боку західних політиків та міжнародних інституцій, які на сьогоднішній день намагаються зробити все, аби зберегти стабільність у тандемі Порошенко-Яценюк і гарантують надання грошей під прем’єрство останнього.
Втім, останнім часом заговорили і про поновлення союзу Яценюк-Тимошенко, якщо Юлія Володимирівна поступиться першим номером списку Арсенію Петровичу, що автоматично зробить його, а не її, висуванцем у прем’єри.
Стратегічно цей варіант дуже вигідний обом сторонам. Арсеній Яценюк та Олександр Турчинов, не ризикуючи наражатися на обвинувачення у зраді, проводять у раду значну частину свої прибічників. А Юлія Тимошенко отримує значне посилення за рахунок включення в список героїв та командирів АТО. При цьому обидві сторони отримують значний важіль впливу у протистоянні з Петром Порошенком.
Інший впливовий фактор на майбутніх виборах – розстановка сил олігархічних кланів. Гравцями називають чотири фігури, за якими стоять медіа та фінансові ресурси – Ігор Коломойський, Сергій Льовочкін, Рінат Ахметов та Віктор Пінчук. Відомо, що Льовочкін, Ахметов та Пінчук вже висунули ультиматум, що не підтримуватимуть жоден політичний проект, в якому значний вплив матиме Ігор Коломойський.
Тим часом Коломойський, з огляду на результати соцопитувань, навряд чи наважиться на самостійний похід окремою політичною силою. Лідер групи “Приват” розраховує на мажоритарні округи в підконтрольних йому регіонах, а паралельно веде переговори про участь своїх соратників у списках різних політичних сил, в тому числі Петра Порошенка і Арсенія Яценюка.
Головною ж інтригою цих парламентських виборів стане питання – чи вдасться новій владі не наступити на граблі дев’ятирічної давнини і не повторити розкол між Банковою та Грушевського.
Єдність, навіть умовна, є головною вимогою західних інвесторів та політичних еліт. Публічна війна між адміністрацією президента та урядом може вбити не лише політичне майбутнє її учасників, а й стати черговою трагедією політичної історії країни.
Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, Українська правда
Фото з сайту “Українська правда”