Первістка хотіли назвати Тимуром: рік тому у Дніпрі рашисти вбили вагітну Інну Оданець

Увечері 25 жовтня 2022 року уламки російської ракети впали на АЗС, що знаходиться на Сонячному. Більшість дніпрян почули тиху бавовну. Лише бавовна. Але наслідки його були жахливими. Загинув працівник заправки та молода жінка Інна Оданець, яка готувалася стати мамою. Ще четверо городян було поранено. Сьогодні дніпряни згадують жертву ракетного удару – красиву та харизматичну Інну, яка назавжди залишилася 25-річною.

Теракт росіяни назвали ударом по нафтосховищу

Ракетний удар в останній вівторок торішнього жовтня не був найбільшим за час війни з Росії. Проте ворожа пропаганда відзвітувала, що у «Дніпропетровську знищено нафтосховище, з якого здійснювалося постачання дизельного палива угруповання військ на Донбасі». Насправді була розбита міська автозаправка і що найжахливіше загинули люди.

Трагедію емоційно прокоментував у ФБ міський голова Борис Філатов: «Це вагітна красуня Інна, 25 років, яка вчора живцем згоріла в авто на звичайному АЗС у Дніпрі, розбомблена руZською ракетою. А це повідомлення Мінвбивства Росії про знищення «нафтосховища, що постачало паливом угруповання на Донбасі». Ви – вибл@дки і нелюди. Інших слів вам немає».

Закохані завжди були разом

Після трагедії ЗМІ оприлюднили фотографії загиблої красуні. Тоді ж розповіли про сім’ю Інни та Максима.

«З майбутнім чоловіком Максимом Громовим Інна Оданець познайомилася чотири роки тому на паркуванні торгового центру на дріфті, – писало видання «НМ». – «Спочатку вони товаришували, а два роки тому почали зустрічатися. Разом любили кататися нічним містом, пити каву і їсти суші, шаурму. Їздили на озера, гуляли набережною. Максим – водій-дальнобійник. Інна часто просилася поїхати з ним у рейс. Робила це навіть вагітною, незважаючи на заперечення рідних».

– Говорила, що їй нескладно, а цікаво. Мовляв, однаково де, щоб зі мною, — згадував Максим.

– Ми бачили, що вона закохана. А для нього Інна загалом була всім. Вони всюди були разом», – наголошувала подруга Анастасія.

24 лютого 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення росії, Максим приїхав до дівчини і залишився: вони почали жити разом.

Фатальна заправка

Того дня Інна із чоловіком Максимом заїхали на цю заправку випадково. Дівчина захотіла випити кави. Могли заїхати і на будь-яку іншу. Вони не чекали нічого поганого. Настрій у подружжя був піднятий. Незважаючи на війну, у їхній молодій сім’ї все складалося добре. Інна з Максимом розписалися лише шість днів тому. Інна була на восьмому місяці вагітності. Дитині вже придумали ім’я. Попереду – щасливе майбутнє. Взагалі ніхто з близьких нічого поганого не передчував

– Звичайно, ми дуже дружили, – розповідає Валерія, старша сестра Інни. – Щоправда, гуляли у різних компаніях. Чотири роки – різниця у віці для підлітків серйозна. Жили ми у різних місцях. Коли бабахнуло, нічого поганого не запідозрила. Вибух та вибух. Але вранці зателефонувала наша спільна із сестрою знайома та повідомила: «Вчора на заправці Інна була!». Жах! Така молода. Чекала на сина. Хотіли з чоловіком назвати його Тимуром.

Їй подобалося працювати з дітьми

І сьогодні, через через рік після трагічної загибелі Інни горе близьких викликає гострий біль. Максим, який отримав серйозні поранення під час вибуху, підтримує маму дівчини, яка загинула.

— Моя молодша дочка була дуже гарною дівчинкою, слухняною та вихованою, — розповідає Наталія Іванівна, мама Інни. – Наречених у неї не було, коли прийшло почуття, з’явилася родина. Відносини у них із Максимом були чудові. Сьогодні Максим мешкає разом із нами.

Інна хотіла вступати до медичного інституту, але воліла працювати з дітьми.

— Інночка хотіла вступати до медичної, але потім передумала, — веде далі Наталія Іванівна. – Усі подружки її вступили до університету Поплавського (Київський національний університет культури та мистецтв – Авт.) і вона теж пішла туди вчитися. Працювала у Міст-сіті, у парку сімейного відпочинку DKids. Дуже подобалося працювати із дітьми. Мабуть, бо сама почувалася ще дівчинкою. Навіть хотіла, щоб дівчинка народилася.

У найближчих планах сім’ї поставити пам’ятник на могилі Інни на цвинтарі селища Ювілейний.

– Пам’ятник треба поставити, – резюмує мама. – Кошти є. Дякувати Богу, допомогла міська влада, люди зібрали гроші. Але донечку, звісно, не повернеш. Душа болить.

За матеріалами “Наше Місто”