Скелети в медичній шафі: лікарню Мечникова звинувачують у смерті пацієнта

Директор медзакладу Сергій Риженко та його підлеглі не зʼявляються на суд.

“Тривала та болісна дорога до смерті через послідовність медичних помилок” – які трагедії приховані за фасадом обласної лікарні Мечникова? Про це не напише у Facebook найбільш медійний медичний діяч Дніпропетровщини Сергій Риженко.

У мережі на офіційних сторінках лікарні та її директора майже неможливо знайти будь-які відгуки про роботу медичного закладу, окрім подяк. Ідилію порушують коментарі на ресурсах, де немає можливості “редагувати” повідомлення користувачів в ручному режимі. Однак пацієнти та їхні родичі роками домагаються справедливого розслідування випадків недбалості, медичних помилок та корупційних схем: у цьому лікарня Мечникова не є унікальною. Хіба що особиста залученість у формування позитивного іміджу самого Сергія Риженка та ретельно побудована ним робота з медіа дозволяють багатьом перебувати в ілюзіях, що в цьому медичному закладі “їх точно врятують”.

VIP-гості та директор лікарні ім. Мечникова Сергій Риженко

«Усе почалося з видалення невеликої кісти…»

Лідія Шмиголь втратила чоловіка більше року тому. Жінка коротко описує останні дні свого чоловіка: «Довга і болісна дорога до смерті через серію лікарських помилок». Олександр Шмиголь, за словами дружини, завжди дбайливо стежив за своїм здоров’ям і вів здоровий спосіб життя. Під час профілактичного огляду у нього була виявлена невелика кіста на нирці. Щоб не запускати ситуацію, сімейний лікар запропонував не затягувати з операцією.

«Не йдіть до приватної клініки. Йдіть до Мечникова. А вартість, як було зазначено, була та ж сама. Тільки тут ти платиш лікареві в кишеню, а там в касу (приватної клініки, – прим. ред). Ви ж знаєте, що без грошей лікування неможливо. І так ми потрапили до Мечникова», – розповідає Лідія Шмиголь про початок своєї трагічної історії.

“Чоловік із здорової 90-кілограмової людини за рік перетворився на скелет”

Перша помилка лікарів сталася під час першої, здавалося б, нескладної операції 5 серпня 2020 року.

“Було випадково порізано сечовід. Поріз зробила особа, яка взагалі не повинна була бути присутньою на операції. Ім’я цієї людини не було вказано в протоколі, її взагалі не повинно було бути в операційній. Це син одного з провідних лікарів Мечникова. Його називали “золотий хлопчик”, – розповідає Лідія Шмиголь.

Далі проблеми пацієнта накопичувалися, як сніжний ком. Через поріз почалися незворотні процеси, нирки і кишківник почали гнити. Було встановлено, а після цього неправильно вилучено сечовивідний стент. Кожна наступна операція, на думку жінки, повинна була “замаскувати” попередні помилки лікарів.

Завершилося все проведенням операції на кишківнику в гнійно-септичному відділенні лікарні Мечникова, але тільки Олександру Шмиголю провели там не колостому, а ілеостому.

Колостома – це виведення товстої кишки на шкіру. Ілеостома – це виведення тонкої кишки на шкіру. Для людини без медичної освіти різниця незрозуміла. Але будь-який лікар підтвердить, що якість життя пацієнта залежно від виду операції разюче відрізняється. Пацієнти з ілеостомою відчувають значно більші труднощі з прийомом та засвоєнням їжі.

“Відбувалося зневоднення організму, їжа виходила неперетравлена. Я просила призначити якусь терапію, що підтримує. Але лікарі відмовлялися це робити. Поки чоловік не втратив свідомість, і тоді вони вже призначили крапельницю. З того часу він не міг жити без крапельниці жодного дня, аж до самої смерті. Із здорового чоловіка він перетворився на скелет, обтягнутий шкірою”, – згадує Лідія.

«Людину не можна повернути назад, але можливо відновити справедливість та чесне ім’я…»

Протягом року вона безнадійно боролась за життя свого чоловіка, намагаючись домогтися його лікування в Києві. Однак лікарі з Мечникова не поспішали передавати документацію та всіляко переконували родину не забирати чоловіка з Дніпропетровської обласної лікарні. Родичі Олександра Шмиголя впевнені, що це було зроблено, щоб не виявилися їхні численні помилки, допущені під час лікування пацієнта. Навіть діагноз «онкологія», поставлений в «Мечці» без надання відповідних лабораторних аналізів, як стверджує Лідія Шмиголь, не підтвердився під час повторних обстежень у інших лікарнях Дніпра.

«Адже на рак було легше списати першу фатальну помилку», – вважає жінка.

І як наслідок – Олександр Шмиголь помер 30 червня 2021 року в реанімації лікарні Мечникова. Обставини смерті, а саме – що робили з пацієнтом у останні години його життя, Лідія Шмиголь хоче розслідувати окремо. За її інформацією, причиною стала зовсім не зупинка серця.

Після втрати свого чоловіка жінка доклала чималих зусиль, щоб справедливість перемогла і доля Олександра Шмиголя не повторилась із жодним пацієнтом лікарні Мечникова. Вона подала позов до суду. Справа розглядається вже майже півтора року у Новомосковському міжрайонному суді. Лідія Шмиголь виїхала до Франції з початком війни. Її інтереси представляє адвокат Олександр Ярошенко. Він каже, що зараз їхня сторона наполягає на проведенні експертизи.

“Моя клієнтка має принципову позицію, щоб експертизу в жодному разі не проводив експертний заклад у Дніпрі, оскільки Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи й та сама лікарня знаходяться за однією адресою. Суд задовольнив запит, і експертиза призначена та відправлена до Львова. Ми будемо чекати результатів та сподіватися на порядність експертів”, – пояснив захисник.

До речі, за понад рік судових розглядів представники лікарні Мечникова так і не приїхали на суд. Натомість на початку кожного засідання суддя зачитує їхнє письмове пояснення, де причиною смерті пацієнта значиться… «що він не дотримувався здорового способу життя та вживав алкогольні напої, а спроби привчити Шмиголя та його дружину до здорового способу життя результату не мали»…

Відео із залу суду, де суддя зачитує пояснення від лікарні Мечникова. Представники медзакладу жодного разу не з’являлися на судові розгляди. Коли Лідія Шмиголь дізналася про таке формулювання, вона мало не заплакала від безнадії та образи. Ця щаслива сімейна пара була представлена лікарями як маргінали.

“Мій чоловік не зловживав та не палив, і це можуть підтвердити абсолютно всі (родичі та сусіди, – прим. ред.). Він дуже дбав про своє здоров’я. Це явна брехня! Крім того, протягом останнього року життя він був під крапельницями – як можна взагалі говорити про алкоголь? Я розумію, що рак вигадали, щоб приховати медичні помилки. Але якщо йдеться про «алкоголізм», то таке я не могла собі уявити навіть у страшному сні”, – скаржиться нещасна вдова.

За її словами, подібна принизлива брехня та повне ігнорування з боку керівництва лікарні Мечникова лише дають їй силу й далі боротися за справедливість. А тепер ще й за чесне ім’я своєї сім’ї.