«Мандруємо Дніпром»: Новий Кодак і початок єврейської історії міста

На Українському радіо Дніпра триває цикл програм «Мандруємо Дніпром» – про загадки та легенди краю. Які таємниці минулого приховує місто на Дніпрі, щосереди в етері розказують історики та краєзнавці.

Ця розповідь – про вулицю в Новокодацькому районі міста.

Торговельний Новий Кодак.

Одна з вулиць Нового Кодака (старовинного козацького поселення, яке бере свій початок в 1645 році, зараз – у межах міста Дніпра) називається Старобазарна. Вона безпосередньо пов’язана з торгівлею. У ХVIII столітті Новий Кодак був центром Кодацької паланки Війська Запорозького Низового й великим торговельним центром, – розповідає науковий співробітник Музею історії Дніпра, доцент Дніпровського національного університету Олег Репан.

«Сам Кодак завдячує своїм виникненням торгівлі. Новий Кодак з правого берега, а Кам’янка-Лівобережна з лівого берега обслуговували перевіз через Дніпро. Тут зручно було переправлятися. І тут сходилися торговельні шляхи, шляхи з Правобережної України – на Дін по рибу, з Лівобережжя – на Крим, Молдову. Тут було багато транзитної торгівлі. За новокодацьких часів тут відбувалися три ярмарки на рік. І ще була дуже важлива річ – це торгівля на стаціонарному базарі. У нас є цифри за часи існування Нової Січі: на цьому базарі було від 30 до 40 стаціонарних магазинів. Можна уявити собі, яким має бути місто, щоб його обслуговували від 30 до 40 магазинів», – каже Олег Репан.

Крамниці й шинки Нового Кодака.

Що можна сказати про крамниці в Новому Кодаку? Зберігся документ, який свідчить про те, що брати Баранчики, які володіли одним з таких магазинів, зазнали збитків від крадіжки в 500 рублів сріблом. На той час це були великі гроші, продовжує історик.

«Про вартість такого магазину говорить спроба одного з єврейських купців за борги забрати такий магазин за 30 рублів сріблом. Як мінімум цей єврейській купець не програвав, беручи таку заставу і гадаючи в такий спосіб повернути борг», – пояснив історик.

У Новому Кодаку також працювало до 30 шинків. Серед них були шинки при заїжджих дворах, де люди залишалися на ніч, розпрягали свої вози. Були й невеликі шинки, де наливали й давали закусити. До речі, каже Олег Репан, у Добу Козацтва збирався шинковий збір: з маленького шинку – 2 рублі 50 копійок на рік, з великого – до 5 рублів.

Новий Кодак і початок єврейської історії міста Дніпра.

Є цікаві моменти, пов’язані з єврейською присутністю в Новому Кодаку, продовжує науковець.

«Коли ми говорили про Волоське, то згадували 1770 рік, коли запорозькі козаки на чолі з полковником Данилом Третяком, відбили у кримських татар ясир. І в цьому ясирі були волохи, які оселилися в селі Волоському, і були євреї. Якщо волохів (оскільки вони були християнами) відпустили одразу, то євреїв поселили в Новому Кодаку. Козаки мусили їх годувати, але вони хотіли отримати за них викуп. І кількох євреїв, родини яких залишилися тут, в Новому Кодаку, відпустили збирати викуп. Ті спочатку спробували вирішити це якось без грошей. Непросто зібрати такий викуп, причому козаки погрожували: якщо не буде зібрано викуп, то євреїв охрестять. Хоч би що там було, повний викуп, який був доволі великим, – в 7 чи 8 тисяч карбованців – не вдалося зібрати, а вдалося тільки 600 рублів. Але за це і козаки відпустили тих євреїв», – розповів Олег Репан.

У процесі переговорів щодо викупу єврейський кагал (єврейська організація Умані – ред.) налагодив добрі стосунки з козаками, каже дослідник. У подарунок запорожцям надіслали кілька голів цукру, а останньому гетьману Петрові Калнишевському – дуже дороге червоне сукно.

«Так-от запорожці і євреї спільно створили торговельну компанію. Одна з філій була на Січі, а інша – в Новому Кодаку. І з того часу є єврейська присутність в нашому місті. І з цього часу виникає перша синагога у Новому Кодаку», – додав історик.

Перша розповідь з циклу «Мандруємо Дніпром» – про Монастирський острів – тут

Друга розповідь – про «потьомкінську яму» – тут

Третя розповідь – про Воронцовський острів – тут

Четверта розповідь – про Семена Бардадима – тут

П’ята розповідь – про Феодосія Макаревського – тут

Шоста розповідь – про вулицю Вернадського – тут

Сьома розповідь – про вулицю Гоголя – тут

Восьма розповідь – про вулицю Гончара – тут