«Коли потрапив сюди, не міг самостійно пересуватися. Нині ходжу без палиці», — військовий про лікування в реабілітаційному центрі Дніпра

Дмитру 45 років. Захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. «Ніс службу на прикордонні. Виконував бойові завдання у Бучі, Ірпені, Маріуполі. Був і на Запорізькому, Донецькому, Луганському напрямках», — розповів захисник. За цей насичений бойовий шлях у чоловіка 12 контузій. «Я вже жартую, що у мене їх як 12 стільців. Я ж ще з Одеси! Без жартів нікуди», — додає Дмитро.

Проте, на нулі в оборонця стався інсульт. Військові медики швидко евакуювали його до Дніпра. «Я нічого не пам’ятаю з того дня. Я й себе не пригадував. Відняло ліву сторону. Ходити не міг. Тоді мене перевели на реабілітацію до цього центру. Далі уже почалась велика робота. Одразу сказав дівчатам: «Ви зі мною суворіше, я хочу ходити самостійно». Почалася робота із психологами, фізичними терапевтами, ерготерапевтами. Коли потрапив сюди, не міг пересуватися. Нині ходжу без палиці. Усе завдяки роботі професіоналів», — розповідає захисник.

Цей реабілітаційний центр у Дніпрі — одне з найсучасніших відділень цього напряму в країні. Для кожного пацієнта індивідуальна програма, за якою разом працює мультидисциплінарна команда. «Пацієнт мав скарги на невпевненість під час ходи, була порушена статична та динамічна рівновага, до того ж слабкість нижніх кінцівок. Нині ми працюємо над витривалістю пацієнта й самостійністю. Він дуже вмотивований і робить навіть надможливе від себе», — прокоментувала фізична терапевтка Анна. 

Допомагають Дмитру у реабілітації й пацієнти цього центру. «У мене іноді є провали у пам’яті. Але мені допомагає щоранку пригадувати, де я, мій сусід по палаті», — ділиться військовий. «Як тільки він прокидається, я кажу: «Привіт, ти – Дмитро, а я – Олександр. Доброго ранку! Випив ліки?»» — розповідає сусід військового по палаті. Чоловік не військовий. Працював 24 роки рятувальником на Донеччині. 8 років уже на пенсії. Цьогоріч у березні керована російська авіаційна бомба прилетіла на його подвір’я. «Праву руку не врятували. Ліву лікарі змогли зберегти: витягли уламок. Нині тут, проходжу реабілітацію та готуюсь до протезування. А з Дмитром ми уже й їсти разом ходимо, жартуємо! Бо жарти наші тільки ми й розуміємо. Це найменше, що я можу зі свого боку зробити для Дмитра», — розповів Олександр.

«Із Олександром нині працюємо над відновленням рухливості лівої кінцівки, де був уламок, та над підготовкою до протезування. Тобто це робота м’язова, з кістками. За тиждень у Олександра уже є результат. Із такою динамікою можна буде із протезом бути за кермом автівки», — підсумувала ерготерапевтка Анна.