Депутат-мажор Руслан Краснов заволодів 40 га землі на Дніпропетровщині через схему зі своїми депутатами

Земля Солонянської селищної ради, що на Дніпропетровщині, мала б слугувати людям, які живуть у громаді. Лікарям, вчителям та військовим. Замість цього вона поступово через підставних осіб стала власністю родини відомого дніпровського політика Загіда  Краснова (Габібуллаєва). Як гектари спочатки виводили з власності громади безкоштовно, а потім скуповували Краснови за ціною айфона, та хто їм у цьому допомагав – у матеріалі ІА “Дніпро Оперативний”.

Землю для сонячних станцій спочатку купили соратники Краснова

У травні 2016 року депутат Дніпровської міської ради від партії «Громадська сила» Ігор Лаппо купив на території Солонянської селищної ради 1,9998 га землі під будівництво та роботу сонячної електростанції.

Того ж 2016 року вже колишня дружина депутата Ольга Лаппо купила поруч ще 1,9998 га, теж під сонячну енергетику. Через сім років цю землю, як і сусідню ділянку, купив син Загіда Краснова, Руслан Краснов за 14 тисяч гривень. Обидві угоди оформлював нотаріус Євген Рудкевич.

Землі, які купили у 2023 році, опинилися в оренді фірми Краснових «Екоенергосервіс Дніпро» на 49 років та водночас у заставі банку під кредити цієї ж компанії на 46 мільйонів гривень. Тобто Руслан Краснов купив землю громади за 14 тисяч гривень за ділянку, здав її в оренду власній компанії на півстоліття та заставив у банку під її багатомільйонні кредити!

Як скуповували землю, яка належала людям

Родина Красних скуповувала різні категорії землі. Це ділянки для особистого селянського господарства та землі запасу. В обох випадках спочатку землю отримували безкоштовно  звичайні люди, а вже потім вона переходила до Руслана Краснова.

Ділянки для особистого селянського господарства площею до 2 гектарів за законом мають виділяти безкоштовно. У квітні 2016 року Руслан Краснов купив за 69 800 гривень 2 гектари саме такої землі. Раніше вона належала мешканці Солонянського району, яка отримала її лише за два роки до продажу. Угоду оформлював той самий нотаріус Євген Рудкевич.

Згодом землю стали використовувати під об’єкти енергетики. Виходить, що земля, яку громада дала людині для особистого господарства, почала використовуватися для заробітку родини Краснових Габібуллаєвих.

Інший випадок – це землі запасу. Саме з них громада може давати ділянки лікарям та вчителям, які живуть та працюють у цій громаді. Щоб отримати ці землі родина Краснових використовувала схему, за якою теж спочатку ділянку отримувала конкретна людина, а потім її продавали.

На території Солонянського району Дніпропетровської області Руслан Краснов купив 40,37 гектара та за більшість ділянок заплатив по 26 тисяч гривень за кожну. У 10 з цих угод продавців за довіреністю представляв депутат Дніпропетровської обласної ради від партії «Громадська сила» Олександр Афанасьєв.

Афанасьєв був гарним помічником, тому що «знаходив» таких власників, які володіли ділянками лише місяць, але вже були готові їх швидко продати за смішною ціною.

Що можна було купити у 2018 році за 26 тисяч гривень? За даними статистики, наприкінці 2018 року середня зарплата в Україні була на рівні 10 тисяч 573 гривні. Тож 2 гектари землі коштували приблизно 2,5-3 середні місячні зарплати. За 26 тисяч гривень у той час можна було купити новий iPhone 8 або якісний холодильник.

За даними Держгеокадастру, які оприлюднив Опендатабот, у 2026 році гектар сільгоспземлі на Дніпропетровщині у середньому коштує близько 46,5 тисячі гривень. Тобто 40 гектарів, які скупив Руслан Краснов, сьогодні коштували б майже 2 мільйони гривень.

Якщо подивитися на ці історії разом, то можна побачити, як Краснови використовують інших заради своєї вигоди. Ігор Лаппо та його дружина спочатку купують землю, яка через кілька років переходить Руслану Краснову. Так само у 10 договорах продавця за довіреністю представляв депутат облради від партії «Громадська сила» Олександр Афанасьєв. За мандат депутата від бренду «Громадська сила» потрібно платити, чи не так?

Редакція звернулась за коментарями до всіх фігурантів цього розслідування, але ніхто з них говорити не захотів. Ігор Лаппо заявив, що вже нібито відповідав на такі питання та повторюватися не буде. Олександр Афанасьєв відмовився обговорювати тему телефоном, а Руслан Краснов просто не взяв слухавку.

Без відома Солонянського селищного голови Михайла Копейко цього б, погодтеся, не сталося. Хоча він теж, такий собі місцевий “карабас-барабас”. За даними його останньої декларації, у грудні 2022 року дружина селищного голови Тетяна Копейко за один день стала власницею будинку на 61,5 м кв та трьох ділянок на 1,16 га, 0,59 га та 0,25 га у селі Письмечеве, а також ділянка на 9,1 га в селі Вишневе у Солонянські громаді.

Родина Краснових не зупинилася під час війни

Скупка землі Солонянської громади не припинилася навіть після початку повномасштабного вторгнення. У серпні 2022 року Руслан Краснов оформив на себе ділянку із земель запасу за 27 181 гривню, тобто тих самих земель, з яких громада мала б давати своїм лікарям та вчителям. А у вересні 2023 року, як ми писали, він за безцінь викупив у подружжя Лаппо дві ділянки під сонячні електростанції.

Солонянська громада не єдина, чия земля дісталася родині Краснових. ЗМІ писали, що Любимівська сільська рада на Дніпропетровщині через місцевих депутатів партії Краснових «Громадська сила» виділяла ділянки цій родині. За даними розслідування, дружина Загіда Краснова Ельвіра стала власницею 20 ділянок загальною площею 40 гектарів у Любимівці. Усі ці землі вона здає в оренду фірмі родини Краснових “Любимівка”.

Все вказує на те, що у власності родини Краснових опинилися землі, які Солонянська селищна рада мала використати для власного розвитку на користь мешканців громади. Проте ці мешканці були лише проміжною ланкою, після якої земля стала частиною бізнеса Краснових. Навряд чи селищна рада не знала, кому дістануться гектари, але мовчки підігрувала впливовій родині та ігнорувала інтересів людей.

З цього можна зробити висновок, що родина Краснових разом з депутатами своєї партії та підставними особами провернула схему, завдяки якій громада втратила 40 гектарів землі. У Кримінальному кодексі для цього є конкретні статті, тож тепер слово за правоохоронцями.