Юрій Береза розповів про «приватну армію» Коломойського (ІНТЕРВ’Ю)

10.03.2015 13:48

Народний депутат, командир полку «Дніпро-1″ Юрій Береза у ефірі програми «Вечір із Миколою Княжицьким» на Еспресо.TV розповів про своє «фашистське камчатське минуле», створення боєздатного українського війська та «приватну армію» Коломойського.



Про відповідальність у парламенті перед побратимами на передовій

Мені складно працювати в парламенті. Складність, мабуть пов`язана з внутрішньою відповідальністю і не лише з внутрішньою – з дружньою. Мене делегували ті, хто знаходиться на передовій. З полку «Дніпро» зараз 280 людей знаходяться безпосередньо в зоні бойового конфлікту. І коли я приймав непросте рішення ще у вересні, мене просили мої побратими, підлеглі, друзі про те, що я повинен щось зробити, змінити… Мені складно, що я не все можу змінити поки що. Я зрозумів, що таке український парламент.

Про вихід з Іловайська

Не те слово страшно було виходити. Але від командира залежить який дух буде в бійця: всі могли боятися, крім мене. Я не міг виказувати страху, як би вони побачили хоч на секунду, що мені страшно або я до чогось не готовий, то це була б трагедія.

Про сили, які «кличуть» у зону АТО

Мене до людей тягне. Полк «Дніпро» — це моя «дитина», навіть якщо там буде одна людина з полку «Дніпро», мене буде туди тягнути. Тому що це відповідальність.

Про зародження полку «Дніпро»

Взагалі полк «Дніпро» народився 26 лютого 2014 року в Дніпропетровській ОДА, коли з’явилася інформація про те, що з Криму в напрямку Дніпропетровська рухаються російські БТРи. Тоді зібрався п’ятитисячний мітинг і я пам’ятаю, як гарячково слав СМС-ки всім своїм сослуживцям, офіцерам, яких знав, про те, що треба зі своєю особистою зброєю прийти до ОДА і захищати, тому що далі відступати немає куди. І тоді зібралося десь близько 100 людей зі зброєю, Дніпропетровська ОДА покинута, немає нікого з чиновників.

Мабуть, це пов’язано з 2004 роком. Я був все ж таки керівником Майдану в Дніпропетровську. З першого дня тоді організатором був і до останнього.

Про себе

Внутрішньо я, мабуть, — фермер. Є і такий стан – «мамай». Мабуть, я – «мамай». Це козацький стан, коли є свій хутір, в складі великої країни, він підтримує велику країну, але коли приходить ворог, козак-мамай відкладає все в бік, бере зброю і йде захищати свою землю.

Після першого Майдану я рік хворів. Я повірив Ющенко, вірив, що будуть реалізовані всі ідеали першого Майдану. І потім коли Ющенка обрали, до мене люди рік ходили: спочатку говорили, чому не має змін, потім хотіли переконати. Я внутрішньо дуже пережив велику трансформацію. Я взагалі після «Конгресу» («Конгрес українських націоналістів», українська політична партія, — Ред.) говорив, що не стану більше членом жодної партії. Я говорив, що не хочу в політику більше.

Мама народилася на Волині – вона з виселених, а тато – з Дніпропетровської області. Я – східняк, дитина з села. Я розповім чому в мене така трансформація.

Я з третього класу виписував таку кількість літератури, що татові довелося купити теля, яке я вигодовував, а потім здавав його, тому що витрати на мої читацькі потреби були до 400 рублів на рік, щоб виписати ті журнали, що я хотів. Це були журнали «Юність», «Літературна газета», «Роман-газета», «Человек и закон», багато технічної літератури, в тому числі військової.

А потім в мене з’явивася доступ до самвидав. Спочатку це була «Радіо Свобода» через приймач ВЕФ. А потім з’явилися друзі, які давали почитати. Я пам’ятаю збірки Маяковського, як я отримав в 9- класі «двійку» за те, що відмовився вчити Маяковського. А по мові та літератури я мав завжди «п’ятірки», «четвірки». Я казав, що Пушкіна, Єсєніна вчитиму, але Маяковського, казав, що не розумію. І вчителька, яка потім була керівником ячейки КПУ, вона викликала мою маму в школу і розповідала їй, що вона «виростила дисидента і він сидітиме в тюрмі».

От все моє дитинство, юність була пов’язана з тим, що я намагався, не знаю, чому протистояти системі. Моя улюблена книга була «Балада про капітана Блада».

Про друга

Віка Сюмар – друг. Взагалі, завдяки тобі, Віці Сюмар, я багато вчуся. Той Береза, який був до Верховної Ради – був різкий. Завдяки вам – ви друзі, завдяки вам я навчаюся.

Про «контрольний постріл»

Коли я в навчався у військовому училищі, я допомагав писати дисертацію одному з полковників і у мене був доступ до секретних архівних матеріалів стосовно для Голодомору. Коли я для себе відкрив це, оця подія перевернула мене. Скільки людей, скільки моїх земляків загинуло в 1932-33 роки… А ще «контрольний постріл» для мене був коли я побачив кількість доносів з мого рідного села за період з 1936 по 1940 роки… це страшне…

От я випускався з військовго училища в Радянському Союзі, але я вже був ярим антикомуністом, при тому, що вийшов з комсомолу, будучи на той час секретарем комітету комсомолу батареї. Я вийшов з комсомолу. Мені казали, що в мене не буде жодної військової перспективи, що ті, хто мають партбілет, а я навіть не член комсомолу, мають перспективу зросту.

1987 рік був роком справжньої оцінки війни в Афганістані. Коли я прийшов до війського училища, в нас були керівники в більшості з Афганістану. І все, що стосувалося тактики піхотних частин, ми вивчали більше перші два роки, чим те, що стосувалося спеціалізації по ракетам. Ракети вже були – третій, четвертий курс.

Тим більше я завжди намагався тримати себе в курсі новітніх технологій у військовій сфері. Постійно читаю, постійно вчуся. Також за 17 років у армії, в мене не було втрат. Але і жодної нагороди: ні в СРСР, ні в Росії, ні в Україні. Перша нагорода – годинник від голови Верховної Ради.

Про «війну з Росією 1993 року»

Була така ситуація, 1991 рік, 19 серпня, я на бойовому чергуванні на Камчатці, до мене підбігає замполіт, який був з Кировограда, з пістолетом «ТТ», руки тремтять, каже, щоб писав заяву в КПСС. Кажу: «йди, бо зараз засуну тобі туди…я на бойовій позиції» і я його викинув з капоніру після того, як він заікнувся про мою сім’ю. Ще приходив через чотири дні до мене з тим же. І потім він мене гнобив, коли я написав перший рапорт на перехід до українського війська, а я їх написав 24 загалом. І 1993 року коли я повернувся в Україну, то я тоді сказав, що ми будемо воювати з Росією.

Тому що імперія породжує тільки війну. Вона не може тільки бути. Я коли їхав в Україну, говорив, що їду додому… говорят мне: «тебя выучил Советский Союз». Подождите, говорю, вы ведь говорите, что вы россияне. Отвечает: «вы бандеровцы, вы фашисты». Риторику эту я слышал с 1991 года на Камчатке. Она абсолютно не змінилася. Те, що було на кухні, пішло в широкі маси.

Я був ідеалістом. Я переконував дружину, що ми повернемося і будемо у витоках української армії. Стати військовим була моя мрія. Я хотів бути винищувачем, мене комісія не пропустила. І я став тим, хто винищує винищувачів, — ракетчиком. Я дуже хотів стати до розбудови української армії, але сам принцип розбудови української армії, коли ті частини радянської армії назвали просто «українською армією» — це було не правильно. У мене були постійні конфлікти з самого початку мого знаходження. Я східняк все ж таки, мені складно було розмовляти українською, але я виключив зі свого лексікону російські книжки, газети, я став читати українську літературу виключно. Я постійно навчався в цьому. А от більшість керівництва української армії, все ж таки, була проросійською. Воно весь час чекало, що от от і повернеться Радянський союз.

Про стан української армії на початку російської агресії

Я був на трьох бунтах в бригадах. От торік в березні я був в якості радника керівника ОДА в бригадах, які знаходилися на територіях в Дніпропетровській області, коли бійці складали зброю, відмовлялися воювати, я через це проходив.

У нас армії не було. Зараз вона народжується. У нас зараз є командири окремих частин, які мають уже бойовий досвід і є патріотами своєї держави. Рік тому цього не було. У нас були поодинокі частини, де були проукраїнські налаштовані офіцери. Тепер вони або звільнилися, або на пенсії. Зараз з’явився прошарок молодшої, середньої ланки, доволі потужний, для яких Україна – не порожнє слово. Але, на жаль, більшість керівних посад генералітету – це проблема. Все рівно вони пройшли Радянський Союз.

Про розуміння армії

Для мене армія – це те, що в серці, в голові. Я думаю, що так повинно бути. От Коли формувався батальйон «Дніпро», спочатку була філософія, філософія УПА. От чому це дуже легко статистично перевірити – «Дніпро» до Іловайська взагалі втрат не мав. Це при тому, що в боях практично з 4 квітня. От у цій філософії людина на першому плані.

Тактика ведення війни цієї «Дніпром», чому ми не мали втрат, по-перше у розвідці, взаємодії з ЗСУ, я завжди тримав зв’язок на рівні комбатів, комбригів максимум.

Про Крим

Зараз кажуть, що винний Турчинов, ще хтось – ні, винні командири частин, які на той час командували військовими підрозділами на території Криму і міністр оборони. В кожного командира частини є два пакети на «годину че». Але відкривається статут і там все написано. І не треба чекати команди. У нас за 23 роки попередні роки з війська вихолощувалися ті, хто міг ухвалювати рішення і нести за них відповідальність. Таких офіцерів як я, більшість пішла взагалі.

Про добровольчі батальйони

Військові нас використовували як піхоту. В більшості, у нас більш-менш танки, БМП були, а солдатів, які могли йти за цим (танк без захисту в цій гібрідній війні живе не довго), тому надважливу роль зіграли добровольчі батальйони. Коли потрібна була зачистка, треба було йти і брати блокпости, Збройні сили не йшли, не були готові до того. Вони могли постріляти і відступити, а добровольці не відступали і не відступають до цих пір. І це треба правильно використовувати. Я вважаю, що велика помилка сьогодні керівництва ЗСУ – це «розчинення» у Збройних силах добровольчих батальйонів. От наприклад, 20 батальйон, я формував 5 батальйонів, от 20-й батальйон, який пройшов всі бої з перших днів, починаючи з 9 травня в Маріуполі, він настільки професійно бився… він постійно на фронті, але його розчинили зараз в одній з бригад. Я, наприклад, робив би на основі цього батальйону бригаду.

Про «приватну армію» Коломойського

На той момент я скажу, що якщо «батьки» у добровольчих батальйонів – це Аваков, Турчинов і Коломойський. Три чоловіка, які повірили, по-перше, в мене, в добровольчий рух, надали зброю і можливість тренуватися. Взагалі я, як радник Коломойського на той час, він мені дав дуже багато в тому напрямку, що те, що я просив на той час, окрім зброї, я практично всім був забезпечений – це надважливо. Тому що тренуватися на міліцейському полігоні, чи на армійському, говорячи про філософію УПА, було не просто складно, а надто складно. На той час ще «Беркут» дніпропетровський ходив ще з «колорадськими» стрічками. Це нонсенс був. Вони ще не були розформовані. І Коломойський знаходить полігон, де ми і зараз тренуємося, знаходить місце, де розмістити особовий склад, харчування. Щоб ви зрозуміли, командир добровольчого батальйону – це міні-міністр оборони. Забезпечення, патрони, стрільби – це все на комбаті. Тому я хочу надати належне Коломойському в тому, що він в мене повірив.

Ще один момент в тому, що він не заважав і не ліз в керування. У нас було декілька розмов, але я говорив, що командир має бути один і не може бути інших командирів. Він це прийняв, тому говорити про якусь «армію Коломойського» я б не хотів.

Чи можна мене вважати людиною Коломойського? Мабуть мене більше треба вважати людиною Авакова на сьогоднішній день. Більш пов’язаний я з Аваковим.

Про Авакова

Я поважаю Арсена за те, що він вірить і довіряє людям. Це рідкісна якість для керівника. Взагалі, штамп керівників українських – це недовіра і приближення приближених, а він випадає з цих штампів. Чому ми в одній команді всі? Тому що ми випадаємо з тих штампів, які, наприклад, були партійні, от було КПУ, всі вийшли з КПУ, формувалися інші, потім «Партія регіонів»… а ми не такі. Ми ті, хто має свою думку і її відстоює, але цілісність України, цінність країни – для нас не порожнє слово.

Про цілі у парламенті

Політична ціль наступна – відновлення і створення боєздатної української армії, все таки не в цих штампах. От у нас дуже багато стрілецької зброї, нарізної. Вона повинна бути у всіх чоловіків України. Але не просто вийти і роздати, вона має бути роздана через систему резервної армії. Я зараз пишу ці закони про роздачу зброї, резервну армію, от я хотів би, щоб у нас підготовка була за швейцарським досвідом. Тому, маючи такого сусіда, як Росія, нам доведеться найближчі років 50 з ним воювати. Якщо не воювати, то бути в бойовій готовності. Росіяни не полізуть тільки тоді, коли будуть знати, що з кожного вікна їх зустріне постріл, з-за кожного дерева їх чекає куля, під кожним містком в них полетить граната, на кожній автостраді буде закладена міна. Також нам потрібно брати досвід Ізраїля і активно впроваджувати в українське суспільство. Тому що в мене є відчуття того, що більшість населення думає, що це такий конфлікт, який скоро закінчиться, що воно само з собою розсмокчеться. Ні, не розсмокчеться, ні приїдуть ні морські піхотинці, ні вояки НАТО, ні французи, — ніхто не приїде нас рятувати, окрім нас самих.

Про розуміння патріотизму

Я знімаю капелюха перед українською нацією. От зараз скажи німцю, французу: йди і вмирай за демократію – ніхто не піде. Я сумніваюся, що знайдеться кількість ситих європейців, які будуть класти своє життя за демократичні цінності. Підіть на Схід, зверніться до добровольчих батальйонів, волонтерів, міліціонерів – ті, хто живуть з Україною в серці.

«Вожді» «Конгресу українських націоналістів» казали, що на Сході не може бути патріотів. От Береза патріотичний, але якби він народився у Львові – був би справжнім патріотом. Я їм казав, що всьому свій час і патріот на Дніпропетровщині такий же патріот, як і на Львівщині чи на Волині. Це не має значення – ти патріот або ні.

Про українську економіку

Я дуже рпо це багато думаю і історично я звертаюся до досвіду Німеччини 1945 року, коли так звані переможці вивезли з Німеччини все. Залишили практично голою і босою, але де Німеччина зараз? Нині важливо наскільки зараз буде ефективним військово-промисловий комплекс, на який зараз кошти знайдені. І наскільки ефективно він зараз запустить економіку. Для мене це не просто відповідальність, як члена Комітету з оборони, а, мабуть, як громадянина України. Це як іспит, якщо його складемо, то будемо рухатися далі.

І багато залежить від консолідації: президент, уряд, парламент і суспільство. Нам треба багато чого пояснювати людям. І не тільки нам, керівникам держави також.

Історично підтверджено, що народ, який не годує свою армію – годує чужу. Рабство нікому не приносило задоволення. Зараз не просто, але від нас залежить тільки: відбудемося ми чи ні. Кожен на своєму місці має бути. Я зроблю все, що працювала військова економіка, запускала цивільну економіку. І от від розуміння такої консолідації, інформованості суспільства, переконання у тому, що ми правильно робимо, мабуть, залежить нині чи відбудеться українська держава. Чи будемо під протекторатом Росії.

Я вірю в Україну і український народ. Якби я не був в цьому переконаний, я б з вами не розмовляв.

Как это повлияет на рейтинг:
Комментарии
Гость
10.03.2015
Огромное уважение Юрию Березе и спасибо вам всем, что первыми отстояли нашу Украину. Низкий поклон Вам.
Последние записи в блогах

Західно-Донбаське управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464), єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Тобто, незалежно від того чи отримано платником дохід (прибуток) чи ні, платник зобов’язаний сплатити єдиний внесок, при цьому сума внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (у 2020 році – 1039 грн 06 коп.).

При наявності у платника зобов’язань з єдиного внеску одночасно із зобов’язаннями з сплати податків, інших обов’язкових платежів, зобов’язання із сплати єдиного внеску виконуються у першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими податковими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати.

У разі сплаті сум заборгованості з єдиного внеску необхідно враховувати, що за порушення терміну його сплати платнику нараховується штраф у розмірі         20 відсотків своєчасно несплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464).

Крім того, на суму недоїмки нараховується пеня 0,1 відсоток суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені розпочинається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Якщо платник на кінець календарного місяця допустив заборгованість з єдиного внеску, йому надсилається вимога про сплату боргу (недоїмки), яка є виконавчим документом. Відмова в отриманні податкової вимоги не звільняє від сплати податкових зобов’язань. Податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків, якщо її надіслано у порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу України.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкову вимогу, або незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Після цього податкова вимога вважається узгодженою та у разі несплати платником податків недоїмки з єдиного внеску, передається до Державної виконавчої служби України, а це ще – 10 % виконавчого збору, арешт рухомого/нерухомого майна, тимчасове обмеження виїзду боржників за кордон.

Доводимо до відома, що відповідно до п. 13 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04. 2015 № 449 із змінами, не застосовується строк давності при нарахуванні, застосуванні та стягненні сум штрафів з єдиного внеску.

Сума недоїмки з єдиного внеску не підлягає списанню, навіть у процедурі санації відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи-підприємця, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які, відповідно до Закону № 2464 несуть зобов’язання із сплати єдиного внеску.

Нагадаємо, що за допомогою електронного сервісу ДПС «Електронний кабінет» у меню його приватної частини «Стан розрахунків з бюджетом» можна відслідковувати стан розрахунків стосовно сплати платежів та заборгованості перед бюджетом.

Звертаємо увагу, що своєчасно несплачений єдиний внесок призводить до втрати страхового стажу, необхідного для призначення пенсій у майбутньому, адже періоди роботи зараховуються до страхового стажу лише за умови сплати страхових внесків у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

 

 

Подробнее

У січні 2020 року послугами Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг ІДД ДПС скористались 50,6 тис. клієнтів. Їм безкоштовно видано 146,9 тис. кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів.

Найчастіше послугами надавача, як і раніше, користуються фізичні особи – 30,8 тисячі. Вони отримали 61,4 тис. електронних ключів.

Також протягом січня 2020 року 19,8 тис. юридичних осіб  отримали 85,4 тис. кваліфікованих сертифікатів.

Електронним сервісом повторного формування сертифікатів за електронним запитом скористалися 15,7 тис. клієнтів, з яких 7,4 тис. – юридичних та 8,2 тис. – фізичних осіб. За електронними запитами сформовано 31,8 тис. сертифікатів.

Усього з початку діяльності надавача видано майже 8,4 млн кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів.

Нагадуємо, що за допомогою сервісу повторного формування сертифікатів за електронним запитом кожен клієнт має змогу самостійно, у режимі 24/7, а головне – дистанційно, протягом 2 – 3 хвилин отримати новий сертифікат, який матиме строк дії до 2 років.

Таким чином, клієнтам центру не потрібно витрачати свій час та особисто відвідувати центр для отримання сертифіката.

 

 

Подробнее

Західно-Донбаське управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що з         19.04.2020 набирають чинності норми Закону України від 20 вересня 2019 року № 128-IX «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» (далі – Закон № 128), відповідно до яких у платників податків виникає право на використання програмних реєстраторів розрахункових операцій   (далі – РРО) – альтернативи традиційним РРО.

Для застосування програмних РРО ДПС надасть безкоштовне рішення, яким можна буде користуватися в частині фіскалізації торговельних операцій, поряд з цим, платники зможуть використовувати програмні РРО, доступні на ринку.

Запис на тестування відбувається на сайті Кабінету Міністрів України за посиланням https://prrosto.kmu.gov.ua/.

Слід зазначити, що дія Закону № 128 не поширюється на:

► «спрощенців» першої групи;

► фізичних осіб, які продають на ринку вживані речі, продукти власного підсобного господарства.

Самозайняті особи – «айтішники», юристи, консультанти, інші самозайнятих осіб, у тому числі і ті, хто працює на третій групі спрощеної системи оподаткування, можуть не використовувати РРО у разі:

● якщо їх клієнти розраховуються з ними виключно у безготівковій формі без застосування платіжних карток і перераховують їм кошти на поточний рахунок банківським переказом;

● якщо клієнт у касі банку вносить готівку для подальшого її зарахування на поточний рахунок продавця.

 

 

 

 

Подробнее

     Західно-Донбаське управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що з початку року стартувала кампанія декларування доходів, отриманих фізичними особами – платниками податків протягом 2019 року, яка триватиме до 1 травня 2020 року.

     За місяць деклараційної кампанії громадянами Дніпропетровської області та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, подано 1 344 декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік. Про це повідомила начальник управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Вікторія Каліногорська.

     Загальна сума задекларованого у деклараціях оподатковуваного доходу за 2019 рік – 176,9 млн грн, до сплати в бюджет нараховано 5,6 млн грн податку на доходи фізичних осіб, що на 2,6 млн грн більше, ніж у 2019 році, та 1,0 млн грн військового збору, що на 0,5 млн грн більше минулого року.

     Доходи у сумі понад 1 мільйон гривень задекларували 13 мешканців Дніпропетровщини. Сума задекларованого ними доходу склала 72,9 млн гривень. Сума податку на доходи фізичних осіб до сплати складає 1,2 млн грн, сума військового збору до сплати складає 0,13 млн гривень.

Разом з тим, 177 мешканців Дніпропетровщини надали декларацію з метою скористатися правом на податкову знижку, сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, складає 0,5 млн гривень. Реалізувати своє право на отримання податкової знижки громадяни можуть впродовж всього поточного року.

     Закликаємо громадян не зволікати та вчасно задекларувати свої доходи.

 

 

Подробнее
Голосование
Поддерживаете ли Вы политику Президента Зеленского?
Да
Нет
Не знаю