Тимошенко знову підловили на брехні

До парламентських виборів, якщо розпуск парламенту буде визнано Конституційним судом, залишився місяць. Передвиборча боротьба загострюється і лідери партій все частіше з’являються на політичних ток-шоу. Зрозуміло, що кожен намагається донести переваги саме своєї програми розвитку України. Але методи доведення своєї правоти не завжди правдиві – політики починають частіше маніпулювати, брехати і перебільшувати. Серед найбрехливіших українських політиків як завжди найпочестніше перше місце посіла лідерка “Батьківщини” Тимошенко Юлія Володимирівна.
Про повідомляє Інтернет-видання “ДНІПРО. ГОЛОВНЕ” із посиланням на оперативні данні “voxukraine“.
Заяви Тимошенко:
Неправда
«Коли я вперше прийшла прем’єр-міністром, я вперше ввела допомогу на народження дитини. І це були дуже суттєві допомоги: $1000, $2000, $3000. І одноразово ми виплачували».
Вперше Юлія Тимошенко була прем’єр-міністром у 2005 році.
Виплати при народженні дитини існували і до її прем’єрства. Це були одноразові виплати у розмірі двох прожиткових мінімумів (далі – ПМ). У 2005 році прожитковий мінімум становив 423 грн. Отже розмір виплати при народженні дитині мав становити 846 грн, або $165 (за офіційним курсом 5,12 грн/$).
Після внесених змін, розмір виплати при народженні дитини збільшився до 22,6 прожиткових мінімумів для дітей до 6 років (376 грн у 2005 році). Виплата здійснювалась так:
спочатку одноразово виплачувалось 9 ПМ, або 3384 грн ($660);
решта суми – 13,6 ПМ, або 5113,6 грн ($998,75) – виплачувалась протягом 12 місяців.
Тобто за Тимошенко справді було суттєво збільшено розмір допомоги по народженню дитини, але виплат у $1-3 тис. бути не могло. Варто також зауважити, що збільшення виплат було виконанням програми новообраного президента Ющенка.
Можливо, Юлія Тимошенко мала на увазі часи свого другого прем’єрства, коли розмір виплат при народженні дитини став ще більшим. Вдруге Тимошенко була прем’єр-міністром з грудня 2007 до березня 2010 року.
З 31 грудня 2007 року допомога при народженні дитини надавалась у розмірі:
12240 гривень – на першу дитину,
25000 гривень – на другу дитину,
50000 гривень – на третю і кожну наступну дитину.
Офіційний курс гривні до долара США у 2008 році становив 5,26 грн/$. Виплата допомоги здійснювалась одноразово при народженні першої дитини в сумі 4800 гривень ($912), другої дитини – 4840 гривень ($920), третьої та наступної дитини – 5000 гривень ($950).
Решта суми на першу дитину виплачувалась протягом наступних 12 місяців (620 грн, або $117 щомісяця), на другу дитину – 24 місяців (840 грн, або $160 щомісяця), на третю і наступну дитину – 36 місяців (1250 грн, або $237 щомісяця) рівними частинами.
Але після 2008 року гривня девальвувала, і в 2009 році курс був уже 7,79 грн/$. При цьому розмір виплат при народженні дитини (у гривнях) не змінився, а у доларах – зменшився. Виплати так і не збільшились до кінця другого прем’єрства Тимошенко.
Чи взагалі є сенс перераховувати ці дані в долари? Частково – бо багато товарів для малюків імпортні, і ціна на них виросла після девальвації гривні.
Отже, Тимошенко каже неправду, тому що однаразовий розмір виплат за обидва її прем’єрства ніколи не перевищував $1000. Лише сукупний розмір виплат досягав та інколи перевищував цей рівень.
Без вердикту
«У вересні місяці у нас наступає піковий обсяг повернення зовнішнього боргу – майже $2 млрд. Це десь приблизно більше 50 млрд грн, 54 – це страшні гроші».
З одного боку, саме у вересні Україні потрібно заплатити МВФ $1,9 млрд – 58,5 млрд грн за даними Міністерства фінансів. Це справді найбільша виплата за зовнішнім боргом, що залишилася Україні з моменту цього виступу Тимошенко до кінця 2019 року.
З іншого ж боку, Тимошенко не каже, що найбільшу виплату за державним боргом протягом року країна уже пройшла у травні – тоді ми заплатили кредиторам 77,8 млрд грн або $2,95 млрд (за офіційним курсом 26,37 грн/$).
Через те, що спікер точно не називає проміжок, за який ці виплати є піковими, ми залишаємо цю цитату без вердикту.
Правда
«У нас системно весь рік недофінансовується 50% на нашу систему охорони здоров’я. У нас немає достатньо ліків в лікарнях».
За даними МОЗ, закупівля ліків за державний кошт фінансується лише на 45% від потреби. Згідно з розрахунками VoxCheck, ліки для дорослих хворих на онкологію минулого року були профінансовані на 28%, ліки для дітей – на 67%. Ліки для хворих на серцево-судинні захворювання – на 30%. Тобто дійсно наявне серйозне недофінансування принаймні цих напрямків (у 2017-2019 роках на закупівлю ліків виділяються однакові суми – по 5,9 млрд грн щороку).
Водночас, МОЗ намагається знайти рішення цієї проблеми. Так, у 2017 році запустили програму «Доступні ліки», за якою люди з ССЗ можуть отримувати визначений перелік ліків безкоштовно або зі значною знижкою. Ця програма спрямована на профілактику гострих станів. Також міністерство почало перенаправляти кошти з інших програм на лікування онкохворих. 2019 року через переспрямування коштів з інших програм фінансування за програмою дорослої онкології має зрости на 10%. Крім цього, міжнародні організації, що займаються закупівлею ліків останні кілька років, змогли зекономити значний обсяг коштів (до 40%) – отже, з’явилася можливість закупити більше ліків.
Відтак недофінансування онкології та ССЗ справді має місце. Але варто також зважати на те, що:
головна причина цього – хронічна нестача коштів у бюджеті України на фінансування усіх потреб медицини (а не медреформа);
МОЗ намагається знайти рішення проблеми браку коштів через переспрямування грошей з інших програм, де вдалося заощадити;
медична реформа спрямована, зокрема, на підвищення ефективності використання наявних коштів, а отже сприяє покращенню фінансової спроможності медицини.
Неправда
«Якщо законами України зафіксований мінімальний середній прожитковий рівень 4117 грн, а пенсіонери отримують трошки більше 1000 і нижче 2000 – 71% таких пенсіонерів в країні».
Мінімальна пенсія в Україні відповідає прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У 2019 році він становить: з 1 січня 2019 року – 1497 гривень, з 1 липня – 1564 гривні, з 1 грудня – 1638 гривень.
Згідно зі звітом ПФУ за 2018 рік, пенсії у розмірі до 1400 грн отримує 0,7% пенсіонерів, 1401-1500 грн – 18,3% пенсіонерів і 1501-2000 грн – 33% пенсіонерів. Таким чином, 52% пенсіонерів отримує пенсії менше 2000 грн.
Без вердикту
«За обрахунками деяких міжнародних структур, які переймаються трудовими ресурсами, у нас з вами кожну хвилину з України виїжджає двоє людей жити в іншу країну».
Такі розрахунки справді існують, але робить їх не міжнародна структура, а ось цей ресурс – Ukrainianpeopleleaks.com.
На сайті не вказано ані методологію, ані організацію, яка робить ці розрахунки. Єдине – що розрахунки базуються на заяві міністра закордонних справ Павла Клімкіна про те, що з України щомісяця виїжджає більше 100 тис. осіб. Оскільки перевірити дані з заяви Клімкіна з відкритих джерел неможливо, а також незрозуміло, міністр мав на увазі тимчасовий виїзд чи еміграцію назавжди – ми залишаємо цю цитату без вердикту.
Неправда
«Тільки президент прийняв інавгурацію, всі ці люди (міністри закордонних справ та оборони, генпрокурор – ред.) мусили покласти заяву про відставку, а президент внести нові кандидатури на подання. І парламент зобов’язаний по Конституції за це проголосувати».
Законодавство не зобов’язує генерального прокурора та міністрів оборони та закордонних справ складати повноваження при вступі на посаду нового президента. Так само новий президент не зобов’язаний призначати нових осіб на згадані посади.
Стаття 85 Конституції відносить призначення та звільнення міністрів оборони та закордонних справ (пункт 12) та генерального прокурора (пункт 25) до повноважень Верховної Ради (за поданням президента), проте голосувати за пропозицію президента Конституція депутатів не зобов’язує.
Правда
«Вже сьогодні Світовий банк сказав, що ми відстали від Польщі на 50 років. І що якщо в такому темпі, як сьогодні ми будемо працювати, нам 50 років потрібно, щоб догнати Польщу. У мене питання, а де через 50 років Польща буде?»
Світовий банк справді заявляв, що за наявних темпів розвитку Україні знадобиться понад 50 років, щоб досягти рівня доходів сьогоднішньої Польщі.