Представники облради Дніпропетровської області змогли домовитись із священнослужителями Московського патріархату щодо поновлення доступу працівників культурного закладу до приміщення. Відповідно, після недавнього закриття, Дом органної музики може поновити свою роботу.
30 червня відбулась зустріч голови Дніпропетровської обласної ради Миколи Лукашука з керуючим Дніпропетровською Єпархією УПЦ Митрополитом Дніпропетровським та Павлоградським Іринеєм з приводу цього болючого для Дніпра питання. Вони обговорили можливу угоду, яка має задовольнити обидві сторони і врегулювати конфлікт.
«Зустріч пройшла конструктивно. В результаті ми дійшли згоди про те, що робота КП «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» Дніпропетровської облради відновлюється. Колектив матиме безперешкодний доступ до Будинку, зможе проводити там репетиції та концерти. Зараз опрацьовуємо відповідну угоду із духовенством та керівництвом закладу про взаємодію єпархії та комунального закладу, аби остаточно врегулювати це питання», — розповів голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук.
Нагадаємо, що 21-го червня навколо Дніпровського будинку органної та камерної музики здійнявся скандал. Настоятель Свято-Миколаївського храму Дніпропетровської єпархії УПЦ Московського патріархату ієрей Костянтин Калашников опломбував печатками двері та повісив замки на входи до органної зали. Свої дії аргументувавши тим, що вже рік як сплинула мирова угода від 26 серпня 2010 року. Тепер, мовляв, Будинок і все, що є в ньому — власність церкви.
Церковники уже давно претендують на будівлю – раніше тут був православний храм. Навіть орган встановили у 80-х роках на місці колишнього вівтаря. Сама будівля сучасного Дому органної музики в Дніпрі – колишня Брянська Миколаївська церква (пізніше – Свято-Миколаївський собор). Храм на пропозицію дирекції Брянського заводу заклали в промисловому районі міста Катеринослава. Зводився він коштами робітників, службовців і хазяїв Брянського заводу, за проектом архітектора Туровця і петербурзького художника-архітектора Е.И. Костянтиновича. Будівництво церкви, незважаючи на вантаж війни, здійснювалося швидкими темпами і закінчилося за два роки (у 1915 році). Від 1929 року комуністи церкву використовували як будинок піонерів, спортивну школу і вугільний склад. У 1980 році споруду реконструювали й установили тут двомануальний 12-тонний механічний орган.
