Ми продовжуємо знайомити читачів із історією становлення дніпровського криміналу. Робимо це на прикладі головного персонажу відомої пісні від автора шансону Медяника «Дніпра-пєтровская братва» – Олександра Петровського («Наріка»).
Як ми писали раніше, свого часу – після вбивства Матроса, скидання Лазаренка, кримінального переділу у Дніпрі та замахів на себе особисто – цей персонаж залишив країну, залишивши на господарстві у створеній бізнес-імперії спільників. Жив у різних країнах, додому навідувався нечасто. І тому життя в Дніпрі стало спокійнішим, кримінал притих.
Так тривало приблизно до 2010 року, коли у владі зірвався Янукович. Так, екс-генпрокурор Юрій Луценко та голова МВС Юрій Луценко публічно озвучив інформацію, що Дніпропетровськом заправляє насправді не губернатор чи мер, а кримінальний авторитет Петровський-Нарік.
З-за кордону повернувся розгромлений у 2005-2006 роках кримінальний авторитет Дніпропетровська «Нарік», і ми бачимо в Дніпропетровську вже наслідки — вибухи, рекет, рейдерство, — заявив він.
Петровський, відомий у певних колах під ім’ям «Нарік», проходив за матеріалами МВС як лідер організованого злочинного угруповання. Пік активності цього ОЗУ припадав на період 2000-2004 років, — додав Луценко трохи згодом.
Призначений месією
Втім, сам Петровський на той час вирішив упритул зайнятися своїм іміджем благодійника та мецената, друга всіх церков, дітей та спортсменів. А у вільний час побути ще й головним захисником Дніпра від загарбників зі сходу.
Про те, що перепало різним церквам від Наріка, ми писали раніше. З 2014 року за допомогою кишенькового фонду «Солідарність» він, який до цього боявся телевізійних та тюремних камер, несподівано почав надавати допомогу волонтерам, військовим та шпиталям. Справа дійшла до того, що 2017-го на телеекранах запустили фільм про те, як Нарік із братвою рятували Дніпро від сепаратизму, створивши «координаційний центр українських патріотів». Таким чином, історію переписали настільки нахабно, що цілком розраховували, що цьому можуть і повірити.
До речі, фільм вийшов на П’ятому каналі, який належить президенту Петру Порошенку. Головні спікери – друзі та партнери Петровського – мовили, як у дніпровському ресторані «Ікра» Еміля Арутюняна вони вирішували, як захищати Дніпро.
Проте достовірно відомо, що у гарячі дні 2014 року увага Петровського на справі була зосереджена зовсім на інших справах. Йому дуже потрібно було закріпити свій вплив у кримінальному світі. І водночас залишатись «чистим» для перебування у великій політиці. Вихід було знайдено. Нарік зробив усе для того, щоб «смотрящим» у регіоні було поставлено його давнього соратника Сергія Олійника («Умка») – для цього навіть провів основну роботу на рівні міжнародного криміналу. У результаті в 2014 році у Пітері на відповідній церемонії Умку коронували у «злодії в законі» такі законники, як Лера Сумський, Неділя Львівський, Полтава (Володимир Дрібний), Андрій Мірич та Альберт Рижий. Таким чином за щедрі підношення Нарік отримав «зама по братві», залишаючись «шанованим бізнесменом і меценатом».
Керівник церковної дипломатії
2017-го серйозним кроком для впровадження у вищі політичні кола стало весілля дочки Петровського Богдани та сина тодішнього нардепа від БПП Андрія Павелка, який очолив до того ж Федерацію футболу України. Дивіденди не змусили себе чекати. Одним із них став факт, коли особисто Павелко привіз в храм до Наріка кубок Ліги чемпіонів напередодні фіналу.
Незабаром Петровський уже мав великий бізнес, популярність у Дніпрі, репутацію авторитетної людини, імідж патріота, помічника УПЦ КП – бази ПЦУ, яка отримала Томос про визнання від Вселенського Патріарха.
До речі, 2019-го за Томосом для УПЦ КП Нарік особисто їздив у складі делегації до Патріарха. І не втратив можливості засвітитися у церкві Святого Георгія у Стамбулі на знімках поруч із Порошенком, Варфоломієм та Філаретом. І невдовзі отримав від президента «Хрест Івана Мазепи», від Філарета «Орден князя Володимира» та інші церковні та громадські нагороди. А на П’ятому каналі вийшов черговий фільм, у якому Петровського назвали керівником церковної дипломатії.
У той період Петровський намагається з’являтися у незмінному супроводі хоча б місцевих лідерів правлячої «Солідарності» — того ж таки голови облради Гліба Пригунова та віце-мера Олександра Шикуленка.
А разом із позафракційним депутатом із міськради Олександром Турчиним публічно бере участь у відновленні будівлі синагоги Леві-Іцхака Шнеєрсона, де тепер розташований пансіон для хлопчиків.
До речі, сам Порошенко у присутності Пригунова, Шикуленка, Павелка, єпископа Симеона та Петровського публічно вітав матір останнього Оксану Петровську, яка з 2016 року вважається директором Дніпровського академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка. Чи варто дивуватися, що саме в цьому театрі проводяться заходи фонду Петровського?
Гутаперчевий хлопчик
З відходом із влади в країні команди Порошенка Петровський переключився на «Слуг народу», став одним із активних спонсорів «зелених» Дніпропетровщини. І одночасно вкладався у партію Шарія. Нагадаємо, що підтримку «Слуг» на виборах мера Дніпра 2020-го отримав Сергій Риженко – друг авторитета, екс-депутат облради від «Партії регіонів», а також політсили Порошенка.
«Фракцію Слуга народу у Дніпровській міськраді контролює саме Олександр Петровський. До речі, ці люди покинули країну 24-25 лютого — як тільки почалася війна, у перші години. Знаходяться вони у Відні, добре почуваються. Але при цьому у них залишились можливості, зв’язки зі Службою безпеки України, іншими державними органами. Вони знайомі з деякими технологами, які обслуговують Банкову. Вони один одному ніби підкидають контент і, відповідно, підхоплюють один одного. Тут у них просто збіглися інтереси», – розповів нещодавно керівник тероборони Дніпра Геннадій Корбан.
За його даними, керівник штабу «Слуги народу» по Дніпропетровській області Юрій Кисіль, який є близьким другом першого помічника президента Сергія Шефіра, повністю залежить від Петровського, і список депутатів місцевих рад від пропрезидентської партії наповнювався за рахунок «людського ресурсу цього угруповання» .
В результаті бізнесу Петровського, як і раніше, нічого не загрожувало, підтримка місцевої влади відчувалася у всьому. Наприклад, приватне підприємство «Мішел» відновило оренду земельної ділянки по Січеславській Набережній, 33 – бенефіціаром є Петровський. Його ж ТОВ «Паралель» отримало дозвіл на розробку проекту землеустрою ділянки на вул. Бердянській, 65К з будівлею та паркуванням у Дніпрі площею 40 соток.
Петровський, його мати та дружина офіційно заснували або володіють частками в десятках компаній від тих, що торгують нерухомістю до спортклубу. У їхніх друзів та дітей також численні фірми.
Все це робить його одним із найбагатших людей Дніпра. До речі, більшість компаній Наріка входили до списків санкцій, пов’язаних з війною Росії проти України. Їхню діяльність розслідували найвідоміші видання.
Вуха стирчать, як і раніше
Втім, як ти не крути, а натура рекетира з «Озерки» час від часу дається взнаки. І те, що явно незаконну діяльність покладено на подільників, не завжди стримує від «зову крові».
Так, Петровського пов’язують із кривавими подіями, що відбулися 24 липня 2017 року в центрі Дніпра, коли в перестрілці загинули двоє та поранено п’ятьох людей. Загиблі були ветеранами АТО. Але за версією поліції конфлікт виник на ґрунті бізнесу, а не політики. Тоді ж була опублікована інформація про те, що обидві сторони конфлікту належали до різних угруповань, одним з яких є ОЗУ Наріка – йому належить ресторан, де все сталося.
Неподалік яблуньки і яблуко впало. Якось серед ночі група невідомих влаштували стрілянину у закладі на вулиці Високовольтній Дніпрі. Поліція затримала учасників інциденту, знайшли мисливські та травматичні набої. Серед затриманих був син Наріка Єрмак. За даними головного редактора «Цензор.Нет» Юрія Бутусова, у кафе «Тиниця» люди Петровського здійснили «наїзд» на генерального директора агрохолдингу «Степова» Артура Рисіна.
«Бойовики увірвалися до кафе, обстріляли Рисіна, який відпочивав зі своєю дружиною та друзями. Після цього вони зникли. Проте поліція швидко вийшла на слід та затримала 13 учасників нападу. Справу кваліфікували за статтею «Хуліганство». Якщо суд визнає їхню провину, нападникам загрожує до семи років ув’язнення. Але, пам’ятаючи, ким є батько Єрмака Петровського, можна завчасно передбачити, чим усе це закінчиться», — повідомляло видання.
Характерним можна вважати й епізод із побиттям керівника обласного Геокадастру Дмитра Духневича вже цього року. За отриманими даними, «Нарік» руками свого компаньйона Еміля влаштував у закладі заповідник 90-х. Хто отримає землю вирішували «авторитетні люди», до яких, очевидно, доводилося «йти з поклоном» і платити хабар. І як тільки в системі з’являється хтось, хто не пішов на поводу у мафії – його «збивають» з посади та завдають каліцтва.
«Коли я прийшов на посаду, це було 9 грудня 2021, зіткнувся з величезною кількістю простроченої документації. Деякі документи на землю люди чекали з січня 2021 року. Переважно, це були земельні ділянки у Дніпрі. Коли я почав прискорювати процес, мені почали передавати привіти від якогось Еміля. Казали, що я не можу дійти до квартири. Добросовісні співробітники боялися мені допомагати через погрози. Пізніше я дізнався, що йдеться про Еміла Арутюняна», — розповів журналістам Віталій Духневич. За його словами, «Нарік» призначив свого спільника Еміля «смотрящим» за обласним Геокадастром.
«Кідала» – це назавжди
До цієї кримінальної епопеї можна додати безліч серій. І торішнє побиття правозахисниці Наталії Ешонкулової, яка розкрила рейдерство за участю Петровського та його спільників, і напад на знімальну групу тележурналістів у дніпровському аеропорту за участю охорони Наріка в його ж присутності.
«Бізнесмен Олександр Петровський особисто контролював видалення відео з телефону оператора нашої знімальної групи Ярослава Бондаренка в аеропорту міста Дніпро. Особисто переглядав телефон, який його охорона насильно забрала у оператора та розблокувала, погрожуючи ножем та вбивством. Особисто наказував своїй охороні та поліцейським, які виконували вказівки Петровського, а не допомагали журналісту», – йдеться у повідомленні постраждалих.
Не минає й тижня без скандалу, пов’язаного з наркотиками, зброєю, нелегальним вивезенням українців за кордон, контрабандою, насильством за участю фігурантів із цього злочинного клану.
А в цей час із телеканалу Петровського D1 систематично продовжують лити бруд на владу громади та воду на млин окупанта. І хоч неприпустимість такої політики каналу, яка ослаблює обороноздатність держави, особливо у воєнний час, що визнали на найвищому рівні країни – на кишенькових мовників криміналу це не вплинуло.
Як відомо, від початку війни Петровський з основними подільниками залишив країну. Але й там їхній терор не припиняється: усю Європу сколихнула бійня, яку влаштували підручні Наріка у центрі Відня. Та й не лише це.
«Хтось каже, що він у Берліні, хтось каже, що у Женеві. Компетентні джерела кажуть, що всією компашкою вони перейшли кордон у районі Мукачево. З собою він захопив свого друга, злодія у законі „Умку“. Виникає питання, як вони взагалі могли пройти кордон, — кажуть, що допомогли люди з владних кабінетів. Після війни та нашої перемоги, гадаю, це можна буде коментувати», — вважає мер Дніпра Борис Філатов.
Як бачимо, за описаний 35-річний період суть криміналу по-дніпровськи майже не змінилася. Як сповідували наперсточники та рекетири принцип «Без лоха – і життя погане» – так і продовжують брати все, вважаючи це своїм правом. Як ні в що не ставили життя співгромадян – так і сьогодні на них їм начхати. Хоч і з високого, зведеного на публіку дзвіниці собору.