У 2022 році ветеран з Дніпра Юрій Карпенко отримав тяжке поранення під час бойових дій у Донецькій області. Робота на городі стала для нього частиною фізичної та психологічної реабілітації.
Шлях до відновлення
Юрій вперше пішов на фронт у 2015 році, служив механіком-водієм у 93-й окремій механізованій бригаді. Після демобілізації повернувся до цивільного життя, але з початком повномасштабного вторгнення знову приєднався до Збройних сил України, служачи у 128-й бригаді територіальної оборони. Під час боїв у Донецькій області він отримав поранення рук і ніг, що потребувало кількох операцій і тривалого лікування.
Робота на городі як реабілітація
Спочатку Юрій практично не міг тримати лопату, але завдяки підтримці дружини Людмили та власній силі волі поступово навчився виконувати основні роботи на городі. Подружжя вирощує картоплю, помідори, капусту, моркву, цибулю, огірки та перець на невеликій ділянці близько 3,5 соток.
- Дружина допомагала чоловікові з масажами та вправами для відновлення рухливості;
- працювати на городі стало способом тренувати руки й ноги;
- завдяки щоденній праці Юрій поступово відновив багато функцій;
- вже у 2023 році ветеран зміг самостійно садити та збирати врожай.
Життя після поранення
Ветерин відчуває наслідки травм, особливо восени, коли погода змінюється, але активність на городі допомагає йому підтримувати фізичний та моральний стан. Юрій і Людмила дбають про город і теплицю, застосовують сучасні технології вирощування, що дає хороший урожай.
Для них робота на землі – не лише спосіб забезпечити себе продуктами, а й спосіб підтримувати життєву активність та впевненість у власних силах після складного періоду.
Подружжя поділилося, що цьогоріч вони зібрали близько 25–27 ящиків картоплі, частину з якої залишають для себе, а частину передають нужденним.
Цей приклад демонструє, як ветерани війни у Дніпрі знаходять ресурс у повсякденній праці та природі, що сприяє їхній реабілітації.