12-й квартал у Дніпрі, відомий багатьом місцевим мешканцям, не має офіційної назви, однак є значущим житловим масивом міста. Історія району розпочалася наприкінці 1940-х років із будівництва котеджного селища «Будівельник» на півдні тодішнього Дніпропетровська.
Зародження кварталу
У 1947–1948 роках на місці колишніх приватних садів та хатин з’явилось малоповерхове житло для робітників промислових підприємств. Кожна сім’я отримувала двоквартирний будинок та невелику ділянку землі. У 1950-х роках селище навіть згадувалось у радянських архітектурних виданнях як приклад комфортного житла для робітників.
Розвиток інфраструктури
- 1955 — відкриття заводу «Дніпропрес»
- 1956 — запуск шинного заводу «Дніпрошина»
- 1970-ті — зведення дев’ятиповерхових панельних будинків
З розвитком промисловості квартал розширювався, отримав квартальну нумерацію, і так виник 12-й квартал як частина міста.
Культурний та транспортний вузол
У 1973 році в районі відкрили Палац культури «Шинник», що став центром культурного життя. Поява транспортних розв’язок на Краснопіллі з маршрутами тролейбусів № 8, № 9 та трамваєм № 12 закріпила назву кварталу у повсякденній мові мешканців.
Сучасний 12-й квартал
Сьогодні 12-й квартал — це житловий масив із більш ніж 20 тисячами мешканців, який має:
- школи
- поліклініку
- стадіон
- ринок
- торговельний центр
Район адміністративно входить до Шевченківського району Дніпра. Для містян це не лише географічна локація, а й важлива частина місцевої ідентичності, пов’язана зі спогадами та життям поколінь.
Таким чином, 12-й квартал став символом промислового півдня міста, зберігаючи свою унікальність навіть без офіційного статусу.