Коротке пояснення відмінності Григоріанського та Юліанського календарів, через що існує два Різдва.
У світі наразі за основу прийнятий григоріанський календар, але поруч із ним у різних країнах і релігійних течіях користуються традиційними стилями відліку часу. В Україні виникає плутанина з юліанським (церковним) і григоріанським (державним) стилями. З’ясування різниці між ними не повинно становити жодної складності, оскільки маємо достатньо різноманітної довідникової літератури з цієї проблеми. Та все ж не вдалося уникнути прикрих випадків при складанні календаря народних свят, – розповідає sites.
Отже, історія прийняття календарів. Реформа календаря за ініціативою Юлія Цезаря була проведена в 46 році до р.х. Цей календар отримав назву “юліанський”. Для створення нового календаря був запрошений олександрійський астроном Созіген. В основу він поклав середню тривалість річного обернення Землі навколо Сонця, що дорівнювала 365,25 діб. Щоб не мати добових часток дня, у трьох роках рахували 365 днів, а в четвертому, “високосному” – 366. Місяці стали тримати 30 і 31 день. Але через неточність в обчисленнях часу, рік в юліанському календарі на 11 хвилин 13,9 секунд довше, ніж в дійсності. Тому за кожні 128 років юліанський календар накопичував відставання від астрономічного на одну добу.
Початком року в цьому календарі стали вважати 1 січня, оскільки в цей день починалося державне життя в Римі. Але, аналізуючи давню арійську міфологію, – перенесення Нового року на січень було пов’язане із релігійною реформою.
За легендами, перед Різдвом “старе сонце” вмирало, а на дев’ятий день (поминки) воно відправлялося у човні-місяці рікою (течія часу – “рік”) до Раю, тобто відбувався похорон (Хорс – Бог місяця у слов’ян, Харон – перевізник мертвих через річку смерті у греків). Час, коли човен пішов у Вічність, ми можемо вважати відліковим. За українським звичаєм, похорон супроводжувався засіванням на “життя вічне”, тому й на Новий рік засівають оселю на добробут, незважаючи на те, що надворі зима.
Новий рік також є святом народження Нового місяця або святом Василя. Це давнє українське ім’я пов’язане з місяцем і кастою вайшів, тобто селян, які за арійською міфологією утворилися із черева першолюдини Пуруші. Звідси походять слова “весь” (село), “всі”.
Недаремно саме в цей день християни святкують “Обрізання Господнє” на восьмий день від народження. Місяць виступає фалічним символом, що пов’язано з чоловічою “силою”, насінням. На православних хрестах у нижній частині є зображення місяця, що є символом потойбічного світу.
В Біблії не визначено, коли народився Ісус. Це свято було встановлено на зимове сонцестояння, яке споконвіку вшановували різні народи, як народження Сонця.
У 325 році Нікейський собор постановив вважати юліанський календар обов’язковим для всіх христосівських країн. В цей рік днем весняного рівнодення було 21 березня, тобто він вже не відповідав святу Благовіщення (25 березня), яке було пов’язане з цією астрономічною подією.
У XVI ст. через відставання календаря весняне рівнодення припадало, таким чином, на 11 березня, що не задовольняло католицьку церкву. В 1582 р. папа Григорій ХІІІ з духовних осіб і вчених астрономів створив спеціальну комісію, метою якої була реформа календарної системи.
Папською буллою наказувалося 4 жовтня 1582 р. вважати 15 жовтня, що наблизило календарні свята до астрономічних подій. Також було скорочено число високосних років, щоб зменшити середню довжину року юліанського календаря. Кожні 400 років з календаря прибиралися 3 високосних роки. Григоріанський календар став більш досконалим від юліанського, бо розходження в одну добу накопичувалося аж через 3323 роки.
Звичайно, папська булла не є вказівкою для грекоортодоксальної церкви, тому й жили за зміщеним юліанським календарем аж до ХХ сторіччя. На той час різниця між календарями складала вже 13 діб, а розбіжність з астрономічним становила близько 16 діб.
Наразі в Україні існують подвійні стандарти: державний календар – григоріанський, а релігійний – юліанський. Такий підхід призводить до курйозів. Вся держава святкує Новий рік 1 січня за григоріанським календарем, а наступне “державне свято” – Різдво Христове – було встановлено 7-го січня. Таким чином, згідно з послідовністю свят державного календаря нас вітають спочатку з обрізанням Ісуса Христа, і тільки потім – з народженням.
