У дніпровській психлікарні катували дисидентів, – міністр охорони здоровʼя

Під час свого візиту до Дніпра в.о. міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун знайшла докази того, що за часів СРСР психіатрична лікарня з суворим наглядом у Дніпрі використовувалась як репресивний орган.
Про це вона написала на своїй сторінці Фейсбук, повідомляє Інтернет-видання «ДНЕПР. ГЛАВНОЕ» .
“Наприкінці січня ми з командою відвідували психіатричну лікарню з суворим наглядом у Дніпрі і були шоковані умовами, в яких перебувають пацієнти . МОЗ неодноразово отримував скарги від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Валерії Лутковської, Генпрокуратури та родичів пацієнтів . За результатами комісійної перевірки в січні, з певністю можна сказати, що ця “лікарня” має більше спільного з тюремним закладом, ніж лікувальним .
Це суперечить міжнародним стандартам концепції охорони психічного здоров’я, в основі якої є лікування і психіатрична/психологічна допомога пацієнту, незалежно від того підсудна ця людина чи ні . Світовий досвід показує, що знизити рівень небезпеки для суспільства можливо шляхом комплексного підходу – терапії, реабілітації та соціальні адаптації, а не виключно медикаментозного лікування та жорстокого ставлення до пацієнтів з боку медичного персоналу, як робиться в Дніпрі.
До того ж Дніпровський заклад має історію . З 1968 до 1991 роки лікарня була знаряддям репресивних органів, тут психіатрія використовувалась, як інструмент політичних переслідувань . В лікарню потрапляли люди з діагнозом «вялотекущая шизофренія» . Ніде в світі, окрім Совєтського Союзу, такого діагнозу не існувало! За цим сфабрикованим діагнозом людей, таких як Анатолій Лупиніс або Леонід Плющ, проти волі утримували в лікарні суворого нагляду . Психіатричне насильство застосовувалося для придушення вільної протилежної ідеї і філософії в СССР, і це робилося нишком, щоб ізолювати від суспільства дисидентів, налякати і позбавити надії однодумців дисидентів та придушити протистояння совєтській системі .
До лікарні в місті Дніпрі спрямовували “пацієнтів” з України, Молдови, Білорусі та Прибалтики . Страшно уявити скільки доль як молох перемолола ця каральна машина . Це феномен “каральної психіатрії”, коли наука стала на службу цілої каральної системи тоталітарної країни . СССР – зник з карти світу, але його каральна система багато в чому збереглася до сьогодні . Наша ціль – виправити цю історичну несправедливість .
Фактично, до цього моменту все, що ми знаємо про каральну психіатрію, скоріше базується на уявленнях та спогадах колишніх пацієнтів .
Але сьогодні комісія знайшла архів, який має пролити світло на те, яку категорію людей сюди відправляли – дисиденти, інакодумці, “критикани влади”, які діагнози їм ставили? В яких умовах вони перебували? Яке отримували “лікування”? Всю цю інформацію містять медичні картки пацієнтів, які збереглися .
Це цінне джерело інформації для вивчення, яке після стількох років дозволить зазирнути за сталеву завісу і пролити світло на одну з найтемніших сторінок історії совєтської окупації України . Ми вилучили архівні матеріали на вивчення та опрацювання експертно-перевіряльною комісією з метою присвоєння їм статусу Національного Архівного Фонду України.
Доля лікарні, яка продовжує роботу каральних органів СССР, буде такою, як доля самого Союзу . Правда завжди перемагає.”