Дорога на Схід України. Двоє чоловіків у військовій формі в машині. Сокіл і Борода. В їхніх очах вже назавжди є те, чого не описати словами. На берцях нерідко краплі чужої крові. На руці – шеврони з написом «На Щиті». Їхні поїздки не бувають зі щасливим кінцем. І їм навряд подякують, коли вони доставлять свій вантаж. Шокуюча історія волонтерів об’єднання «На Щиті» ексклюзивно у сюжеті “Наше місто”.
«На Щиті» – автомобілі з цією назвою завжди везуть чийсь біль. Бо перевозять тіла загиблих українських військових. Хлопців та дівчат, чиї життя обірвала війна. Чия молодість була у броніку та пікселі. Люди, які щодня бачать жах та розпад родин.
“У нас був випадок. Дівчина з 24-ї бригади. Її тіло було неможливо впізнати. Вона згоріла повністю. Вуглинка. Побратими знають, що це вона, мати знає, що це вона. Але офіційно за зовнішніми ознаками це довести неможливо. Тільки шляхом перевірки ДНК можна було дізнатись, кому належить тіло. Хлопець, який в майбутньому мав стати чоловіком цієї дівчинки, 1,5 години просидів над її обгорілим тілом. Він знайшов малесенький діамантик з кулончика, який він їй подарував. Золото розплавилось, вцілів тільки цей камінчик. І які слова втіхи можна сказати в такій ситуації? Ти просто стоїш мовчки і в тебе сльози градом течуть”, – згадує Сергій, позивний “Борода”.
