«Чесно кажучи, ми з Собаками пробували написати щось про війну ще в березні. Виходило мажорно, патріотично й не надто глибоко. Реальність виявилася сильнішою за наші про неї уявлення та можливості її проговорити. А потім я познайомився в Харківському метрополітені з двома пацанами. Я про них десь тут писав. Вони допомагали дорослим, слідкували за порядком і організовували „малих“, бо самі були теж уже ніби як і дорослими. Ось після того й написалася ця пісня», — розповів про пісню Сергій Жадан у своєму Facebook.
Він розповів, що за три місяці війни йому довелося побачити багато харківських дітей — когось він із товаришами вивозив із міста, для когось вони співали у метро, а комусь привозили їжу до бомбосховищ. І зазначив, що всі вони були різними: мовчазними і наляканими, веселими і упевненими в собі.
«Але вони далі лишились нашими, харківськими дітьми. Дуже хочеться, щоби вони лишалися жити в цьому дивному прекрасному місті (чи поверталися до нього, якщо їх вивезли старші). Дуже хочеться, щоби вони це місто любили. Щоби вони не мовчали. Щоби в них був харківський кураж і не було страху перед цим світом, який для них залишили дорослі», — написав Жадан. І додав:
«Це не дуже весела пісня. Але послухайте її, будь ласка, ми справді вклали в неї багато любові».
