Попри рік повномасштабної війни російський бізнес продовжує роботу в Україні. Йдеться про компанії, що опосередковано підконтрольні російським олігархам, наприклад, готелі та обленерго “лужниківських” Євгенія Гінера та Олександра Бабакова. Переважну більшість таких активів вже заарештовано, але конфіскація затягується. А отже, Україна не отримує відчутного прибутку.
Чому процес переведення російських активів в українську держвласність іде так повільно, розбирався проєкт “Схеми”. Зазначається, що в українських законах зараз прописано три головні механізми конфіскації:
- націоналізація, тобто примусове вилучення майна РФ на території України (найчастіше застосовується саме щодо російських державних активів);
- цивільна конфіскація – вилучення активів підсанкційних осіб на користь держави за рішенням Вищого антикорупційного суду (ВАКС) під час дії воєнного стану;
- через кримінальні провадження.
І в кожному із цих механізмів є свої проблеми. Оскільки найпріоритетнішою на даний момент є цивільна конфіскація, розслідувачі зупинилися на ній докладніше.
Чому ВАКС не відбирає все майно у російських олігархів
Наразі відібрати активи за допомогою рішення ВАКС вдалося лише у чотирьох російських олігархів. Це Володимир Євтушенков, Олег Дерипаска, Михайло Шелков та Аркадій Роттенберг:
- Євтушенко таким чином втратив понад мільйон “квадратів” нерухомості в Запорізькій області;
- Дерипаска – частку в 13 заводах групи “Русал”, а також нерухомість на понад 10 млрд грн;
- у Шелкова суд відібрав Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат, а також рухоме та нерухоме майно;
- Роттенберг нещодавно залишився без частки в київському ТЦ Ocean Plaza (це дві третини всіх акцій торговельного центру, яким зараз управляє український власник решти 33% акцій).
Але це далеко не той обсяг конфіскацій, який міг би бути. І головна проблема полягає в тому, що цивільна конфіскація майна неможлива без санкцій. Тобто першим кроком є саме запровадження санкцій щодо конкретного олігарха. Механізм такий:
- списки кандидатів на влучення під санкції складає спеціальна міжвідомча група на чолі з міністеркою економіки Юлією Свириденко;
- списки виносяться на розгляд РНБО, рішення РНБО затверджує президент;
- після цього розпочинається робота Мін’юсту. Відомство звертається до правоохоронців та збирає докази, що підсанкційний олігарх сприяв заподіянню шкоди територіальній цілісності України, допомагав військовій агресії РФ або хоча б просто платив “значні податки” до бюджету Росії;
- коли докази зібрані, Мін’юст звертається із заявою до ВАКС;
- суд вирішує конфіскувати майно та визначає, як саме: передати в управління державі або продати на аукціоні.
Активно запроваджувати санкції проти російських олігархів, які володіють активами в Україні, почали лише з осені-2022. Тоді Зеленський затвердив внесення до списків, зокрема Андрія Косогова, Євгена Гінера, Олександра Бабакова, Аркадія Ротенберга. Проте до ВАКС станом на березень-2023 з цього списку дійшов лише позов із вимогою стягнення активів Роттенберга.
“Чому так мало і так довго? “Схеми” розпочали розслідування із самого початку – з міжвідомчої робочої групи, яка формує списки кандидатів на індивідуальні санкції”, – йдеться у матеріалі.
До складу зазначеної групи входить голова Нацагентства із запобігання корупції (НАПК) Олександр Новіков. За його словами, процес накладення санкцій на російських олігархів уповільнено на першій же ланці.
“Загалом група Макфола-Єрмака пропонує застосувати санкції до приблизно 90 тисяч осіб. А це означає, що ми реалізуємо дорожню карту індивідуальних санкцій, якщо щотижня ефективно працюватимемо, лише у 2050 році“, – сказав Новіков.
Тобто йдеться про ухвалення санкції “пакетами” по 200 осіб на кожному засіданні. Проте пресслужба глави робочої групи Юлії Свириденко спростувала існування правила “200 кандидатів на санкції за одне засідання”.
“Але через джерела в одному з правоохоронних органів, теж представленому в цій робочій групі, “Схеми” отримали протокол засідання, що підтверджує обмеження до 200 підсанкційних осіб“, – йдеться у розслідуванні. Також додається копія протоколу:
Але на цьому труднощі не закінчуються. За словами Новікова, на наступному етапі виникає нова проблема – рішення РНБО щодо запровадження санкцій довго не підписує президент.
В ОП припускають, що на це впливають суто технічні чинники. “Можливо, певна кількість рішень РНБО досі не була введена в дію указами президента. Алез’ясувати подробиці, чому вони не вводилися в дію… Мені потрібен час, можливо, там є якісь технічні нюанси“, – розповів заступник керівника Офісу президента Андрій Смирнов, який відповідає за підготовку таких документів на підпис.
Наступна проблема, про яку розповіли вже юристи, – це нестача людей у Міністерстві юстиції. Саме від них залежить швидкість та кількість заяв у ВАКС щодо конфіскацій.
“Для того, щоб зібрати доказову базу, потрібно дуже багато часу та ресурсу”, – зазначила глава “Інституту законодавчих ідей” Тетяна Хутор. У відповідь на запит журналістів у Мін’юсті пообіцяли розширитись. “Якщо проблема дійсно у кількості кадрів – її потрібно вирішувати швидко, тому що конфіскація активів за цивільною процедурою можлива лише під час воєнного стану“, – наголошують розслідувачі.
Націоналізація та кримінальні справи – звідки береться тяганина
За допомогою механізму націоналізації у розпорядження України поки що перейшло лише два активи. Обидва належали безпосередньо державі Росія – це корпоративні права та фінансові активи Сбєрбанку та “Веб.РФ” на суму близько 3 млрд грн.
Втім, як зазначають у StateWatch, це крапля у морі. Адже на початок російського вторгнення в Україні нарахували 905 таких активів. “Схеми” направили запит до РНБО та Кабінету міністрів. Виявилось, що Мінекономіки влітку минулого року сформувало список таких активів, уряд схвалив цей список 5 серпня. Рада нацбезпеки повернула документ на доопрацювання в Мінекономіки. Доопрацювання триває досі”, – йдеться у розслідуванні.
Конфіскація активів за кримінальними провадженнями сама по собі має ряд недоліків. Насамперед – це величезна кількість часу на підготовку доказової бази.
“Довгі роки розслідувань, потім доказ провини конкретної особи…, її дії повинні чітко кваліфікуватися як злочин. І таким чином після цього вже може наступати покарання у вигляді штрафів або конфіскації”, – розповідає Тетяна Хутор.
Коли очевидно, що кримінальний процес діяльності конкретного посібника Кремля затягується, важливо позбавити його можливості отримувати прибуток. Для цього потрібно швидко заарештувати активи й обов’язково знайти керуючого. Без останнього пункту Україна не зможе отримувати прибуток щодо розпорядження заарештованим активом.
Приклад наслідків – “лужниківські” готелі та обленерго
Йдеться про мережу готелів під брендом “Прем’єр” та п’ять енергокомпаній (Кіровоградобленерго, Херсонобленерго, Рівнеобленерго, Чернівціобленерго та Житомиробленерго). Їх пов’язують із так званим “лужниківським” бізнес-угрупуванням на чолі з віцеспікером Держдуми РФ Олександром Бабаковим, а також Євгенієм Гінером і Михайлом Воєводіним у її складі.
Євгеній Гінер – російський бізнесмен, президент футбольного клубу ЦСКА (Москва), Олександр Бабаков – багаторічний депутат Держдуми та віце-спікер парламенту. Михайло Воєводін – це людина, яка, за даними Інтерполу, має статус “злодія в законі”.
Головна проблема з конфіскацією у цьому випадку проста – жоден із членів “лужниківського” угруповання не володіє в Україні активами безпосередньо. “Над обленерго вибудовується кілька шарів усіляких власників із різних країн, у тому числі й країн ЄС”, – розповів голова StateWatch Гліб Каневський.
Печерський суд Києва в листопаді все ж таки наклав арешт на рахунки цих енергетичних підприємств. Їм тепер заборонено виводити кошти на компанії, пов’язані з Бабаковим, Гінером та Воєводиним та виплачувати дивіденди. Тоді ж суд наклав арешт із забороною відчуження на готелі мережі Premier.
Проте суд не передав ні обленерго, ні готелі в управління АРМА. Отже, Україна не може отримувати прибуток від їхньої діяльності. Але хто її отримує у такому разі?
У київському Premier Palace Hotel заявили, що не виплачують дивіденди акціонерам ще з 2009 року, а зараз весь прибуток “інвестують у розвиток готелю”. А компанія VS Energy, яка продовжує володіти та керувати п’ятьма обленерго, послідовно спростовує причетність до “лужниківського” угруповання. “Понад 8 років група належить одним і тим же громадянам ЄС, які володіють та користуються всіма юридичними та бенефіціарними правами”, – йдеться у заяві VS Energy.
Фактично статті кримінальних проваджень, де фігурують обленерго та готелі, передбачають конфіскацію в разі доказу провини. Проте скільки часу триватиме процес – невідомо.
Тому відібрати ці активи на користь держави планують за цивільною процедурою. Але поки що Мін’юст не готовий йти до ВАКС. “Ведеться робота з підтвердження пов’язаності саме Бабакова, який не є юридичним власником жодного активу в Україні, із цими активами”, – розповіла заступниця міністра юстиції України Ірина Мудрая.
