23 лютого регіональне радіо в Дніпрі, наразі знайоме слухачам як Українське радіо Дніпро, відзначає свій ювілей – 95-річчя. Радіо, яке було засноване як державне, уже чотири роки працює як одна з платформ Суспільного мовника.
Про становлення й традиції першої радіостанції на Дніпропетровщині, про роботу в умовах жорсткої цензури й пізніше – за часів “перебудови” та Незалежності – розповідає Суспільне.
Журналістка й ведуча Таїсія Ковальчук пропрацювала на обласному радіо 35 років – з 1973-го по 2008-ий рік. Розповідає: свій шлях на радіо розпочинала з новин.
“Тоді радіо було структуроване за профілями народного господарства, як кажуть. Були новини, була сільгоспредакція, редакція промисловості, редакція пропаганди, літературна, для дітей і молоді, музична редакція, редакція листів і редакція оголошень та реклами. І мене запросили в редакцію новин. Я в новинах вела такий розділ, як культура, мистецтво, література, новини культури, культурно-мистецького життя області. Мені це подобалося, але була, як кажуть, на підхваті: куди треба було, туди і їдеш. Прийдеш на ферму, а там – полоще дощ. У тих черевичках модельних намагаєшся пробратися до доярки, бо треба ще репортаж зробити”, – розповідає журналістка.
Володимир Пасічник – теле- і радіоведучий, “легендарний голос Придніпров’я”. Розповідає: 1976-го, коли він прийшов працювати на обласне телебачення, його помітили з радіо й запросили на підміни – начитувати новини, а деколи – передачі.
“Мені дуже допомагало оточення. Радіо – це невеликий колектив, і там одна сім’я. Що цікаво, що коли ми працювали там, то всі, хто приходив, з величезним задоволенням слухали українську мову. Видатні академіки були, були народні артисти. Проходили і генеральні директори, проходили й видатні люди з металургії. Всі відомі люди України й не тільки України – вони були на ефірі”, – каже він.
Тетяна Дацева пропрацювала на радіо 45 років. 1972 року вона закінчила технікум автоматики та телемеханіки й за розподілом мала їхати до Києва, але змінила столицю на радіо в Дніпрі. Каже: не жалкує зовсім.
“Ішла я вулицею Сірка і думала: “Це ж мій перший робочий день, а який же буде останній, цікаво?”. Я дуже запам’ятала оцей момент. Мене провели в центральну апаратну, де я повинна була працювати. Велике таке приміщення, з апаратурою добротною, ще чеською. Тоді ж було живе мовлення: диктор сідав в студію, я сідала в своїй апаратній за магнітофон, “огромезні” тоді ще були магнітофони, лампові були такі, добротні, і плівки були, які змотувались на бобіну залізну і тримались лише завдяки натягуванню. Коли вона довго лежала або магнітофон недобросовісно працював, у нас ці середини випадали й тоді ми отримували величезний брак”, – розповіла про початок роботи на радіо Тетяна Дацева.
