8 травня в Україні відзначають День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. Зараз у Дніпрі залишилось лише 32 ветерани тієї війни. Один із них — 99-річний Семен Калниш, який поділився спогадами про рідне село Обухівку та власний бойовий шлях.
Життєвий шлях Семена Калниша
Семен Панфілович Калниш народився 15 лютого 1927 року в Обухівці. З дитинства він особливо тепло ставився до свого села, пам’ятаючи навіть найдрібніші моменти з дитинства. У серпні 1945 року Семена призвали на службу на Далекий Схід, де він брав участь у бойових операціях проти японських військ, ставши учасником морського десанту в Кореї біля укріпленого району Сейсін.
Військові випробування
- Спочатку він був у групі далекомірників, потім став радистом.
- Під час штурму узбережжя японці застосували проти нього палаючий мазут, що призвело до важких опіків.
- Не зважаючи на шість осколкових поранень і тяжкий опік ноги, Калниш продовжував виконувати бойові завдання.
- З решти 800 десантників в строю залишилось лиш 247, а з 17 радистів — лише два, серед яких був він.
За службу ветеран отримав ордени Вітчизняної війни та Слави.
Життя після війни
Після повернення додому він працював на Дніпровському машинобудівному заводі, пройшовши шлях від слюсаря-складальника до начальника виробництва. Семен Калниш отримав також трудові відзнаки, серед яких орден Трудового Червоного Прапора, медаль «За трудову доблесть» та знак «Пошани».
Ветеран одружився, виховав доньку та має вже двох правнуків. Окрім цього, він написав кілька книг, у яких описав історію Обухівки та внесок її мешканців у воєнні та трудові звершення. Книги видані за власний кошт і присвячені землякам – учасникам війни та сучасним захисникам України.
Пам’ять та надії на майбутнє
Семен Калниш наголошує, що для нього найважливішим святом є 9 травня – День перемоги над фашизмом. Він висловлює надію, що колись буде створений меморіал, присвячений усім, хто захищав Україну від минулих часів до сьогодення.
Ця історія є актуальною для жителів Дніпра та області, адже вона підкреслює важливість шанування пам’яті про воїнів і землі, з якої вони походять.