Микола, командир роти 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле», утримує позиції у Степногірську вже понад 140 діб. Війна для нього почалася у лютому 2022 року з перших годин повномасштабного вторгнення РФ.
Досвід і перші дні на фронті
До початку війни Микола працював у сфері будівництва та ремонту нерухомості і мав стабільний дохід. Але швидке просування російських військ змусило його одразу взятися за зброю. Досвід служби у прикордонних військах допоміг йому, проте масштаб бойових дій виявився набагато складнішим. Перші позиції потерпали від інтенсивного мінометного обстрілу, а перші дні були позначені страхом і хаосом, адже серед цивільних було багато постраждалих.
Поранення і зміна тактики
- Перше поранення Микола отримав у 2023 році під час вибуху протитанкової міни. Після лікування він повернувся на фронт.
- Другу травму отримав від атаки безпілотника, що стало початком нового етапу у війні — домінування розвідувальних і ударних дронів.
Зараз тактика ведення боїв стрімко змінюється: після демаскування за допомогою дронів застосовують послідовні атаки для знищення оборонних пунктів. Незважаючи на це, жодної позиції у Степногірську не втрачено.
Підтримка бійців і особисті мрії
Зараз Микола відповідає за забезпечення своїх підлеглих усім необхідним через доставку води, їжі, ліків і засобів зв’язку вантажними дронами. За час служби його донька закінчила школу і вступила до університету. Командир мріє про спокійне життя з будинком, садом і городом, яке стане можливим лише після перемоги та захисту рідної землі.
Мешканцям Дніпра та області важливо знати про таких людей, які щоденно обороняють наш регіон і дають надію на мирне майбутнє.