Лейтенант Роман Валерійович, командир підрозділу 108-ї Кодацької бригади територіальної оборони ЗСУ, відомий серед побратимів як “Механік”. Його військовий шлях розпочався у Дніпрі з особистого почуття відповідальності, без амбіційних планів, повідомляє “Наше місто” з посиланням на офіційну фейсбук-сторінку бригади.
Початок шляху
До початку повномасштабного вторгнення Роман працював інженером-технологом та займався ремонтом автомобілів у гаражі. Через проблеми із зором він мав “білий квиток”, а отримані повістки довгий час не викликали дій. Але одного дня, повертаючись за сигаретами на мопеді, він випадково отримав військовий виклик.
“Кажуть мені: вам штраф, а я дивлюся в повістку — там написано: ‘до окремого розпорядження’. Тоді подумав: ‘Отже, розпорядження прийшло. Пішов на війну'”, — згадує Роман.
Військова служба
Спочатку він служив водієм і не прагнув командних посад. Однак згодом став командиром відділення, очолив взвод, а після вибуття ротного через стан здоров’я взяв на себе керівництво ротою.
На бойових позиціях у Халандів і Дорожнянці його рота виконувала завдання цілого батальйону на подовженій лінії фронту, зазнаючи постійних атак FPV-дронів.
- Обстріли тривали кожні 20 хвилин;
- Військові готували укриття з піддонів і засипали їх землею;
- Завдяки цьому рота зуміла втримати позиції.
Побратими та виклики війни
Найціннішим для Романа є його команда — люди, які долали важкі умови, рятували побратимів під обстрілами та долали десятки кілометрів пішки, щоб втримати позиції або вивести поранених у безпечне місце.
Особисте життя командира докорінно змінили події війни: плани на власний будинок та стосунки відійшли на другий план. Зараз він зосереджений на головному — зберегти життя своїх людей та виконати завдання до кінця.
Фото: 108 Кодацька бригада територіальної оборони ЗСУ