26 лютого 2014 року в Дніпрі відбулося протистояння між активістами Євромайдану та представниками місцевої влади. Цей день майже коштував життя 20-річному студенту-історику Ярославу Синиці, якого жорстоко побили тітушки.
Хвороба і боротьба за життя
Після нападу Ярослава госпіталізували до нейрохірургічного відділення дніпровської лікарні, де його стан був критичним. Лікар-нейрохірург Кирило Дороленко розповів, що на мозку утворилася гематома, а проламана кістка загрожувала життю хлопця. Завдяки професійній операції медиків Ярослава вдалося врятувати.
Переслідування та прихисток
Через загрозу з боку тодішньої влади Ярослав змушений був покинути лікарню та переховуватися на заході України до завершення Революції Гідності. Цю історію рятівної операції згодом підтверджував і лікар, якого теж перевіряла поліція та СБУ.
Волонтер і військовий
Після повномасштабного вторгнення Росії Ярослав став добровольцем та одним із перших вступив до сил безпілотних систем Збройних сил України. Він брав участь у бойових діях на різних напрямках — від Херсонщини до Курщини, і продовжує служити, незважаючи на проблеми зі здоров’ям.
Ця історія відображає мужність і відданість молодих дніпрян у боротьбі за незалежність України.