Понад три роки українська фотографка Вероніка Стащак документує життя дітей, які змушені дорослішати під час війни. Вона побувала у прифронтових регіонах — Донеччині, Дніпропетровщині, Сумщині, Миколаївщині, Херсонщині та Харківщині, де зробила серію світлин для проєкту «Простір дитинства».
Особливості проєкту
- Знімання проходило під час волонтерських поїздок у небезпечні зони.
- Вероніка не просто фотографувала, а більше спілкувалася і гралася з дітьми.
- Незважаючи на військові дії навколо, діти продовжують гратися, посміхатися та залишатися дітьми.
Вражаючий випадок на Дніпропетровщині
Під час однієї поїздки над групою пролетіла військова авіація. Доросла людина могла відчувати страх, але маленька дівчинка поруч заспокоїла фотографку словами: «Не бійся, це наші». Ця фраза яскраво ілюструє, як звикли до війни місцеві діти.
Мета та значення «Простору дитинства»
Проєкт не акцентує увагу на руйнуваннях, а прагне зберегти образи дітей — їхню безпосередність, дружбу, радість і надію навіть у найскладніших обставинах.
Фотографії стали частиною виставкових заходів, зокрема особлива презентація відбулась 1 червня 2026 року у Львові в День захисту дітей.
«Простір дитинства» — це важливе свідчення про те, як українські діти продовжують залишатися дітьми, незважаючи на жахи війни, та про те, що їхнє право на щасливе дитинство треба захищати.