Бійці 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле» поділилися історією врятування пораненого побратима, що тривала цілий тиждень в умовах безперервних обстрілів.
Початок операції з порятунку
Подія сталася під час звичайного завдання: на позиції закінчилася вода, тому Дмитро з товаришем пішли по неї до найближчого колодязя. Проте ця проста справа перетворилася на найважчі сім днів їхнього життя.
Хто такий Дмитро
- До війни працював на будівництві, займаючись утепленням та оздобленням будинків.
- З початком повномасштабного вторгнення добровільно приєднався до територіальної оборони.
- Пройшов вишколи і служив у штурмовому підрозділі, де отримав перше поранення.
- Після перерви повернувся до 128-ї бригади «Дике Поле».
Обставини поранення і подальший порятунок
Під час походу Дмитро побачив, що побратим наступив на протипіхотну міну «Пелюстка». Від вибуху він отримав важке поранення.
«Страх був, руки трусилися, але потрібно було рятувати», – згадує Дмитро. Він негайно переніс пораненого до бліндажу, наклав два турнікети відповідно до порад медиків і постійно підтримував товариша, зупиняв кровотечу та не давав втратити свідомість.
Важкі умови евакуації
Через постійні атаки дронів та артилерійські обстріли евакуація технікою була неможливою. Сім діб Дмитро цілодобово опікувався пораненим, а на сьому добу за допомогою ще одного побратима переніс його понад два кілометри до місця зустрічі з квадроциклами, які доставили постраждалого до медиків.
Сьогодні
Пораненого бійця лікують, він підтримує контакт із Дмитром і вдячний за порятунок життя.
Ця історія підкреслює важливість підтримки та взаємодопомоги серед військовослужбовців у передових підрозділах, особливо в умовах постійної небезпеки.