Сьогодні, 6 листопада 2020 року, на 87-му році життя помер письменник і сатирик Михайло Жванецький. Причина смерті поки невідома. Про це повідомив його представник Олег Сташкевич, – передає РБК.
У жовтні Жванецький припинив концертну діяльність. Тоді його представники повідомляли, що артист перестав виступати, оскільки це йому вже було не під силу.
Біографія
Народився Михайло Жванецький 6 березня 1934 в Одесі в родині лікарів. Якийсь час ріс в місті Томашпіль Вінницької області. Батько, Мане (Еммануїл) Мойсейович Жванецький, – хірург, мати, Раїса Яківна Жванецька, – стоматолог. У Томашполі глава сімейства отримав посаду головлікаря і квартиру при лікарні, в колишньому панському будинку.
Під час війни батька призвали на фронт, а мати з сином поїхала в евакуацію в Ташкент. В евакуації Міша пішов в перший клас.
Родині пощастило: Мане Мойсейович повернувся з фронту, і після закінчення війни Жванецький повернулися до Одеси, в 133 будинок на Комсмольский вулиці. Пішов в чоловічу школу №118, де величезний вплив на становлення його особистості мав вчитель російської мови та літератури Борис Юхимович Друкер, людина, ревно ставилася до власного предмету і виховав у своїх підопічних таку ж любов до мови.
1956 закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту (нині — Одеський національний морський університет) за фахом «Інженер-механік підйомно-транспортного устаткування портів».
Творчість
Уже під час навчання Жванецький заснував свій театр – студентський театр мініатюр «Парнас-2», де почав писати мініатюри та монологи, які часто сам і виконував.
Після закінчення йому пропонували посаду в альма-матер, але він відмовився і влаштувався механіком в порт. Це була важка робота, але як письменникові вона зробила йому незамінну послугу, подарувавши безліч характерів.
У 1958 році Жванецький познайомився з Романом Карцевим в студентському театрі. Роман почав виступати разом з Віктором Ільченком, а Михайло писав для них текст.
1963 під час гастролей в Одесі Ленінградського театру мініатюр познайомився з Аркадієм Райкіним, який узяв його твори до репертуару театру, а 1964 року запросив Жванецького у свій театр на посаду завідувача літературною частиною.
Разом із Жванецьким Райкін поставив 1969 року програму «Светофор», де вперше були показані мініатюри «Авас», «Дефицит», «Век техники». У часи роботи під проводом Райкіна колегами Жванецького були Роман Карцев і Віктор Ільченко, для яких він написав більш ніж 300 мініатюр і монологів.
Коли Михайло Жванецький почав виступати сольно, Райкін розлютився і вигнав його. Жванецький почав працювати самостійно і влаштувався в Одеську обласну філармонію. Друзі підтримали його і пішли теж з театру: спочатку самий тихий з трійки – Ільченко, потім Карцев.
На початку 70-х до Михайла прийшла популярність як до артиста розмовного жанру. Його монологи стали надзвичайно популярними – ніхто не жартував так гостро, влучно і злободенно. Виступи Жванецького записувалися на плівку, поширювалися і прослуховувалися стільки раз, що слова розрізнялися насилу.
Михайло Жванецький – автор знаменитих мініатюр: «Не розумію, що з людьми відбувається», «День, повний життя», «Тільки приємне», «Фізкультурно-обдарований», «У мене все добре», «Слова, слова …», «дивний хлопчик», «Міста», «Як лікують людей похилого віку», «У століття техніки», «Диспут», «Ваше здоров’я?», «Пити шкідливо».
Жванецький був президентом Всесвітнього клубу одеситів. Михайло Жванецький – почесний громадянин Одеси.
Особисте життя Михайла Жванецького
Михайло Жванецький був в офіційному шлюбі один раз. Дружину звали Лариса. Далі відносини з жінками письменник не реєстрував. Так, в цивільному шлюбі він жив з Надією Гайдук, яка народила письменникові дочку Єлизавету. Наступну неофіційну дружину звали Венера. У подружжя є син Максим. Остання дружина Наталя працює костюмером. Наталя народила Жванецькому сина Дмитра.
Скандальна нагорода від Путіна
У 2019 році неоднозначну реакцію в Україні викликало нагородження Жванецького до 85-річчя орденом у РФ, прийнятим із рук Володимира Путіна. Але письменник тоді звернувся до українців з проханням зрозуміти його рішення не відмовлятися від цієї нагороди.
Жванецький заявив, що прийняв нагороду від Путіна, оскільки все життя пише тільки про Одесу.
“І ще раз: мені дали орден за мої розповіді про Одесу, і я його прийняв. Як мій тато-лікар прийняв у Одесі орден Трудового червоного прапора. Одеса – моя маленька країна”, – зазначив він.
