У Дніпрі щодня живуть і працюють незрячі люди, які попри обмеження знаходять можливості для самореалізації та активного життя. 13 листопада, до Міжнародного дня незрячих, розповідаємо про їхній досвід, труднощі та підтримку у регіоні.
Історії незрячих дніпрян
Олександр Бурляєв: музика та робота
Олександрові 51 рік, він народився без зору через родову травму. Навчався у спеціальній школі імені Короленка, вивчив шрифт Брайля та працював 26 років на підприємстві УТОС у Дніпрі, де збирав фільтри для обприскувачів. Зараз Олександр живе сам, із допомогою соціальної робітниці, яка підтримує його у повсякденних справах.
Чоловік захоплюється футболом, особливо пам’ятає коментарі до матчу Аргентина – Франція 2022 року по радіо, а також слухає електронну музику та нову українську сцену.
Підтримка незрячих у Дніпрі
- Соціальне таксі: дозволяє безкоштовно дістатися до медичних установ, ЦНАПів та соціальних закладів до 4 разів на місяць по 3 години.
- Компенсації на придбання спеціальних засобів – аудіоплеєрів, диктофонів, білих тростей та іншого обладнання.
- Міська програма допомоги на оплату житлово-комунальних послуг для осіб з інвалідністю 1 групи з порушеннями зору.
Ірина Максименко, начальниця управління соціального захисту, зазначає, що соціальні установи Дніпра облаштовані з урахуванням потреб незрячих — тут є тактильні плитки, інформація шрифтом Брайля, а також голосове сповіщення для орієнтування в черзі.
Підприємство “Луч”: робочі місця для незрячих
Попри виклики воєнного часу, на підприємстві “Луч” у Дніпрі працюють люди з порушеннями зору. Там виготовляють деталі для побутових приладів, а робочі місця адаптовані для зручності співробітників.
Проблеми, пов’язані з відключеннями світла та пошкодженням обладнання, ускладнюють роботу колективу. Проте підвезення працівників на роботу по чотирьох маршрутах підтримується, що важливо для забезпечення зайнятості незрячих у регіоні.
Особисті історії співробітників “Луч”
- Лариса Яковенко: працює 39 років, навчилася шрифту Брайля, зберігає активний соціальний зв’язок із колегами.
- Яна Йолтуховська: 20 років на підприємстві, тут знайшла родину і професію, мріє про мир і стабільність.
- Ірина Колісник: майстер спорту з пауерліфтингу, працює на “Лучі” та активно займається спортом, доводячи, що обмеження не заважають досягати вершин.
- Оксана Морозова: втратила зір через аварію, навчилася користуватися транспортом і цифровими навичками, продовжує працювати і розвиватися.
Побутові виклики та підтримка у місті
Сергій Головня, який понад 30 років працює на “Лучі”, відмічає проблеми з озвученням світлофорів та порадив, як іншим людям правильно допомагати незрячим у місті — без словесних вказівок на напрямки, а пропонуючи фізичну підтримку з дозволу.
У Дніпрі створюються умови для соціальної адаптації незрячих людей, підтримуються їхні професійні навички та забезпечується доступ до допомоги, що дає змогу жителям області з порушеннями зору жити повноцінним життям.