Молодь амбітна і крилата. Їй справді належить майбутнє. Сьогодні найкращі представники молоді зі зброєю в руках захищають країну, волонтерять, досягають визначних результатів у мистецтві та спорті. 12 серпня Україна вдруге в історії відзначатиме День молоді. Нагадаємо, що відповідний указ президент Володимир Зеленський підписав у липні 2021 року. Напередодні наймолодшого свята «Наше місто» розповідає про представників молоді Дніпра, котрі без перебільшення змінюють наш світ.
Документує героїв війни на передовій та в тилу
Кажуть, що найкращі ідеї та задуми приходять у дитинстві. Потім треба лише згадати свої дитячі відчуття, мрії, сни та реалізувати їх. Талановита дніпрянка Ліза Борсук мріяла працювати з цирковими конячками та ходити повітряними канатами. Дівчинка із задоволенням займалася танцями та художньою гімнастикою. Але незабаром з’ясувалося, що у гімнастиці Лізу найбільше приваблювало саме мистецтво.
Ще б! Дідусь Лізи, Олександр Олексійович – відомий скульптор та колекціонер живопису, Мама, Ольга, навчалася на художницю. Тож дівчинці на роду написано було продовжити сімейну традицію.
– Скільки себе пам’ятаю, займалася мистецтвом, – розповідає Єлизавета Борсук. – Все мені хотілося зобразити по-своєму. Якось у дитячому садку намалювала помаранчевий сніг. Мені сказали, що такого снігу немає. Як же не буває, коли я намалювала його!
Але щоб відстояти право на своє бачення самобутньої особи бажано здобути профільну освіту. Єлизавета закінчила художню школу, Дніпровський театрально-мистецький коледж та Харківську академію дизайну та мистецтв.
Як і дідусь, вона поважає старих майстрів, у яких завжди є чому повчитися. І обдарована студентка осягала мистецтво, дотримуючись порад не лише своїх педагогів-наставників, а й вивчаючи полотна великих живописців: Іллі Рєпіна, Валентина Сєрова, Михайла Врубеля, а також Джона Вільяма Уотерхауса. Така ґрунтовна школа дуже знадобилася.
Ставши професійною художницею, Єлизавета пише портрети сучасників – воїнів ЗСУ, медиків, волонтерів, рятувальників.
– Сьогодні моя робота майже повністю сконцентрована на портретному жанрі, – зазначає дніпрянка. – Мені це цікаво! Перш ніж зобразити героя чи героїню, я заочно знайомлюся із цією особистістю. Не працюю сліпо. Дивлюся інтерв’ю, статті та нотатки. Щоб написати гарний портрет, потрібно прислухатися до людини.
На думку художниці, фронт мистецтва зараз дуже важливий та актуальний, як і будь-який інший фронт, який наближає перемогу України.
– Мистецтво документує героїв війни на передовій і в тилу, і це важливо, – вважає Ліза. – І сьогодні, і після нашої Перемоги.
Єлизавета Борсук – автор портретів наших героїв, які здобули популярність далеко за межами Дніпропетровщини. Один із них військовий капелан Марк Купчененко, який загинув у липні 2023-го в ДТП, коли їхав на похорон побратима.
– Історія молодого хлопця з Жовтих Вод, який пішов добровольцем на війну, вразила мене, – розповідає художниця. – Марк був капеланом і вселяв віру та надію іншим бійцям. Незадовго до трагічної загибелі перебував під Бахмутом. А 8 липня йому виповнилося лише 27 років.
Дніпровська портретистка зобразила парамедика з Тернополя Катерину Поліщук – знамениту «Пташку», яка з перших днів повномасштабного наступу росії на Україну приїхала до шпиталю у Маріуполі, щоб рятувати людей. Своїм співом на оточеному росіянами «Азовсталі», «Пташка» надихала захисників міста.
«Я не була знайома з Катею, але її мужній приклад надихнув написати портрет, – зазначає художниця. – Вважаю, що це одна з моїх найкращих робіт».
Із дніпровським волонтером Ігорем Лаченковим, автором одного з найвідоміших Telegram-каналів України, Ліза навчалася в одній школі.
– Із задоволенням написала портрет Ігоря, – розповідає співрозмовниця. – Сьогодні це дуже відомий блогер-волонтер, який збирає великі гроші для армії. Дуже поважаю його.
Поки що Ліза Борсук теж донатить наших захисників, продаючи свої картини.
– Усі мої роботи продаються, – констатує художниця. – У такий спосіб можна донатити на армію. Зараз це головне. Я не збираюся нікуди їхати з України. Для мене психологічно складно залишати рідну країну. Концентруюсь на сьогоднішньому дні і на те, яку допомогу можу принести тут і зараз. Сьогодні важливо не опускати руки.
Її портери незабаром побачать за межами України. У серпні в американському штаті Мічиган відкриється художня виставка, на якій будуть представлені роботи Єлизавети Борсук.
Під вітрилом – у топ найкращих спортсменів світу
Що дарують хлопчакам на день народження? Якусь комп’ютерну гру або машинку, керувати якою легко і безпечно. А дніпрянину Саші Менделенку подарували справжнє вітрило. Нічого дивного! Батько хлопчика Олександр Менделенко – відомий спортсмен, у минулому чемпіон України з віндсерфінгу, мріяв привчити сина до вітрильного спорту.
– Мій батько займався вітрильним спортом, і ми багато часу проводили в Криму, – розповідає Менделенко молодший. – Коли мені було років зо три, я вперше побачив, як вітрила катають на воді. Це дуже цікаво. І на день народження мені подарували вітрило. Вже в чотири роки я стояв на дошці.
Технічно складний вид спорту Сашко освоїв швидко. Чи далися взнаки батьківські гени, чи вирішальну роль зіграв природний талант юного яхтсмена, невідомо. Але тільки змалку він не просто брав участь у змаганнях, але майже завжди перемагав.
Сьогодні все життя 18-річного дніпрянина минає під вітрилом. Олександр Менделенко – чемпіон України та володар Кубка країни. А цього року наш обдарований земляк увійшов до топ-20 найкращих спортсменів світу.
Особливість цього виду вітрильного спорту в тому, що яхтсмени-віндсерфери не просто ковзають водною поверхнею, а парять. Адже вітрило для віндсерфінгу є вертикальним крилом, здатним підняти спортсмена над водою.
– У нас є крило, – пояснює Олександр. – Тому не ходимо по воді, а літаємо. За рахунок крила нас витягує на 50-70 сантиметрів, і ми плануємо над морем чи річкою. Швидкість близько 50 км/годину. Деколи буває страшно. На старті дошки розходяться метр за метр і, якщо щось піде не так, буде м’ясорубка.
Втім, подібних подій поки що в його кар’єрі не було. Щоб уникнути їх і в майбутньому потрібно багато тренуватися. Після анексії Криму тренуватися доводиться переважно на Дніпрі. Тут немає хвиль і вода не солона. Але на думку спортсмена, маючи дуже високий рівень річкової підготовки, можна за 2-3 дні адаптуватися і до моря-океана, на яких проходять найбільші міжнародні змагання.
А ще для великих перемог потрібна й чимала вага. Тож худорлявих чемпіонів не буває.
– Хороша фізична форма, звичайно, необхідна, але важлива також вага, – стверджує спортсмен. – Оптимальний – 90 кг. Можна трохи більше, але не менше. Це дасть велику швидкість. Ти можеш більше тиснути на крило і рухатись набагато швидше. У мене поки що, на жаль, лише 80 кілограмів. Але це прогрес, бо минулого року було лише 60.
Чемпіону України доводиться наїдати кілограми, що бракують: щодня є 400-600 грамів макаронів, до кілограма м’яса.
Саша Менделенко з поставленим завданням впорається. Адже вже сьогодні Менделенко-молодший зі спортивних здобутків перевершив батька. Пишається Сашком його дівчина Влада, яка займається верховою їздою.
Досягненнями талановитого дніпровського спортсмена пишається вся країна. Наш земляк гордий представляти Україну на найпрестижніших змаганнях планети.
– Хочеться більшого! – резюмує майстер спорту. – Отримати ліцензію на участь в Олімпіаді у Парижі, увійти до світового топ-3. Хочеться перемагати на будь-яких змаганнях. Коли стоїш на п’єдесталі з прапором України, відчуваєш гордість за нашу країну. І люди відчувають гордість за українських спортсменів, які за таких складних умов не просто змагаються, а перемагають.
Молоді волонтери Дніпра – найактивніші в Україні
«НМ» продовжить розповідати про талановитих, творчих, ініціативних дніпровських хлопців та дівчат, чиї здобутки відомі всій Україні.
Дніпро став лідером і з молодіжної волонтерської роботи. З початку повномасштабного вторгнення наш обласний центр став ключовим гуманітарним хабом. Щодня до нашого міста приїжджають кілька сотень людей, які тікають від війни. Волонтерство та робота на інформаційному фронті стали головним пріоритетом для більшості містян. Насамперед — для молоді.
– У нашому місті близько 300 тисяч молодих людей віком від 14 до 35 років, – розповідає Сергій Луденський, заступник директора департаменту молодіжної політики та національно-патріотичного виховання Дніпровської міськради. – Найбільше наше досягнення – волонтерська робота. У Дніпрі створено та працює найефективніший в Україні хаб – «СпівДія хаб Дніпро», який допомагає людям із тимчасово окупованих територій, проводить тренінги з отримання нових професій для молодих людей та, найголовніше, допомагає мужнім захисникам України, що наближають нашу спільну Перемогу.