У Дніпрі та за його межами мешканці свідомо обирають українську мову, навіть починаючи вивчати її з нуля. Цей вибір пов’язаний із різними життєвими обставинами: війною, бажанням збереження ідентичності чи особистими почуттями.
Особисті історії вибору мови
Леся Скорик, філологиня з Дніпра, розповідає, що свідомий перехід на українську в її житті відбувся після здобуття Україною незалежності у 1991 році. Навіть перебуваючи в переважно російськомовному середовищі під час навчання в університеті, вона продовжувала спілкуватися українською та активно створювала україномовне середовище.
З 2013 року Леся викладає українську у Дніпрі, а після переїзду до Німеччини працює над збереженням мови серед дітей та української діаспори. Зокрема, розробила навчальні матеріали для дітей різного віку.
Виклики і підтримка для української діаспори
- Вивчення і збереження мови за кордоном часто ускладнюється через недостатню кількість викладачів і відсутність необхідних програм у школах.
- Попри це, українці надалі прагнуть підтримувати свій культурний і мовний зв’язок.
Вплив української мови на ідентичність
Вікторія Панченко, голова однієї з громадських організацій, поділилася, що усвідомлення значення української мови посилилося під час подорожей, де вона відчула, як мова формує сприйняття особистості та нації.
Відмова від російської та перехід на українську – це для неї не просто мовний вибір, а вираження поваги до себе і власної країни.
Висновки
Історії мешканців Дніпра підтверджують: українська мова є не лише засобом спілкування, а й важливим елементом національної ідентичності. Навіть за умов складнощів, внутрішній вибір та наполегливість дозволяють зберегти та розвивати українську мову у різних середовищах і країнах.