Через промивання мізків совковою пропагандою у пострадянських країнах свідомість про національні символи виявилась розмитою, спотвореною, через що більшість громадян зневажливо ставились до тих символів. До прапорів, зокрема. У Білорусії повернули радянський прапор, а в Україні людина із прапором довгий час ідентифікувалася як “націоналіст”.
Жовто-блакитний повноцінно посів своє належне місце в суспільній свідомості у 2014 році – виявилось, що саме він дозволяє нам відрізнятися на полі бою від ворога. Так само у 2014 році потужно увірвався у соціально-політичний і культурний простір червоно-чорний прапор. Не зважаючи на всі совкові стереотипи про “бандеровщину”, раптом стало очевидно, що жовто-блакитний, окроплений кров”ю стає червоно-чорним. Це не заперечиш – це реальність.
І тому ці прапори для нас – не просто байки учителя історії про далекі часи і взірцевий патріотизм. Вони для нас цілком реальні, бо відображують наше буття і нашу сучасну історію, творцями якої ми є в різній мірі.
Так само і в білорусів зараз – колись забутий і, здавалося, неактуальний національний прапор (біло-червоно-білий) в наші дні здобуває своє смислове становлення. Білоруси надовго запам’ятають, що означає червона лінія на їх прапорі.
Художник з Новосибірська Артем Лоскутов написав картину «Білорусь». Він зробив кілька ударів палицею по полотну, на яку наклав червону фарбу. Художник показав, як він створював картину на сторінці в Facebook. Так митець відреагував на події в Білорусі.