Національний антарктичний науковий центр України сьогодні, 19 серпня, купив британський криголам James Clark Ross, підписавши відповідний акт. Після переоформлення всіх необхідних документів криголам вже під українським прапором вирушить в Одесу, на нього чекають на початку осені цього року, – повідомляє Національний антарктичний науковий центр.
Директор антарктичного центру Євген Дикий розповів, що судно дозволить проводити масштабні дослідження Південного океану, а з часом і Арктики, і самостійно доставляти експедиції та вантажі на українську станцію «Академік Вернадський». Дикий додав, що James Clark Ross важливий ще як символ — саме він в 1996 році привіз першу українську антарктичну експедицію на станцію «Фарадей», яку в результаті отримала Україна.
Криголам James Clark Ross був побудований британською компанією Swan Hunter Shipbuilders на верфі у Волсенді. На воду його спустили в 1990 році. Протягом останніх 30 років криголам виконував роль світової дослідницької платформи для біологічних, океанографічних і геофізичних досліджень.
Судно довжиною майже 100 метрів і водотоннажністю 5 732 тонн може йти зі швидкістю два морських вузла (майже 4 км на годину) через льодове поле товщиною 1 метр. Максимальна льодова перешкода для проходження — 4 метри. Екіпаж криголама складається з понад 20 членів. На його борту можуть перебувати кілька десятків людей.
В Україні з 2001 року не було власного судна для антарктичних експедицій. Щороку країна фрахтує іноземні судна.
У листопаді 2019 року Кабмін виділяв на криголам 252 млн грн, але кошти перерозподілили повторно лише у 2021 році. У липні Євген Дикий розповів, що James Clark Ross дістанеться Україні за $5 млн, хоча початкова ціна була в районі $10 млн. Окремо доведеться платити за доставку криголама і його дообладнання.
Використовуючи сонарну технологію з бортових кораблів, вчені з Британської антарктичної служби обстеження (BAS) та Німецького інституту Альфреда Вегенера (AWI) зняли найширший, безперервний набір зображень морського дна навколо затоки моря Амундсен. Цей регіон є основною точкою зливу Західно-Антарктичного льодовикового щита (WAIS), і деякі вчені вважають його найбільш ймовірним місцем початку великого обвалення крижаного щита.
Зображення гідролокатора показують «відбиток» льодовикового покриву Антарктики таким, яким він був наприкінці останнього льодовикового періоду близько 10 тисяч років тому. Обсяг льоду, що покриває континент, був набагато більшим, ніж сьогодні. Відкриті низи та канали морського дна дають нові підказки щодо швидкості та потоку крижаного покриву. Вони вказують на те, що механізми управління, які рухають лід у бік узбережжя та в море, складніші, ніж вважалося раніше.