На Дніпропетровщині та в Дніпрі місцева влада затягує процес декомунізації, хоча ще багато об’єктів зберігають символи радянського минулого. Про це в коментарі інтернет-виданню “ДНІПРО. ГОЛОВНЕ” заявив громадський активіст Кирило Дороленко.
“Чому саме декомунізація до сих пір турбує наше суспільство? За всі роки нашої незалежності ми не провели повне очищення нашої держави від символів тоталітарного режиму. Чому саме процес декомунізації так важливий для створення нової української держави? Тому що створення української самостійності, що тривав на протязі визвольних змагань 1917-1921 років, був зупинений радянської владою Росії, а потім Радянського союзу, до якого потрапила наша держава. Тому ми потрапили до окупації сусідньої країни, яка нав’язувала нам не зовсім українське бачення власної держави”, – зауважив він.
Читайте також: Стало известно о тревожной «концепции мира» от Тимошенко
Коли ми отримали незалежність у 1991 році, ми повинні були раз і назавжди розірвати зв’язок з країною, що нам зробила три Голодомори і постійно нищіла українців. Але із-за того, що 1991 році ми отримали продовження Радянської України і влада не могла розірвати з минулим, процес декомунізації затягнувся майже 30 років, говорить активіст.
“До Революції Гідності він мав стихійний характер, люди виходили на протест проти лідерів більшовицького режиму, пам’ятаємо 2012 рік – проти пам’ятника Сталіну, навіть відкривались кримінальні справи. Почалася Революція Гідності, а через 8 днів після побиття студентів почалась перші “ленінопади”. І у Дніпрі, коли жителі відчули у собі сили, відбулося повалення Леніна. Тоді була обрана нова влада, яка вирішила прийняти закон про заборону тоталітарного минулого”, – розповідає Кирило Дороленко.
Читайте також: Переименование Днепропетровщины завершит ее декоммунизацию, – политолог
Символи правлять світом, і це зрозуміла наша політична влада, але виконавча влада на місцях затягує процес. Наприклад, у нас у Дніпрі досі є пам’ятник героям Жовтневої революції, що знаходится за Старим мостом. Також у нас є елементи радянські, начебто всі вулиці у нас перейменовані, але, наприклад, є вулиця Рабкорівська. Також в області на будинках культури є дуже багато серпів та молотів. І третім актом декомунізації є прибирання з назви області Петровського і наповнювання його українським змістом. І ці всі процеси проходять паралельно, нам треба закінчувати те, що починало відбуватись у 1991 році. Поки ми не закриємо цю справу, ми не можемо спокійно займатись українізацією цього регіону, вважає він.
На Дніпропетровщині влада затягує декомунізацію, – Кирило Дороленко
