Учні старших класів уже встигли забути: як це – навчатися за шкільними партами, а не перед екраном гаджета. І, звичайно, дуже скучили за однолітками. Журналісти «Наше місто» з’ясовували – як адаптуються учні старших класів шкіл Дніпра до змішаного навчання.
Іллі важко, коли багато тривог на день
Про те, як відбувається адаптація до школи, ми запитали Марію, маму Іллі, що навчається в 6-б класі школи №67.
«Не можу сказати, що моя дитина була щаслива повернутися за парту, – каже вона. – Хоча, якщо чесно, я очікувала, що він більше скиглитиме з цього приводу. Загалом, перші пару тижнів пройшли досить спокійно, боялася, що не зможу його підняти в першу зміну. Але Ілля дуже відповідально поставився до повернення до школи – сам вставав вранці, збирався».
За словами Марії, більшість однокласників Іллі, з якими він спілкувався, зараз не в Україні. «Звичайно, він був засмучений, що не побачить друзів. Але до нашого класу приєднали ще один, з кількома хлопцями з іншого класу, син порозумівся», – каже мама.
Як розповіла Марія, розклад досить комфортний. Дитина приходить зі школи, має час пообідати, відпочити, підготуватися до онлайн-уроку, який починається о 14.30. Всі основні предмети в Іллі проводяться офлайн, онлайн – англійська, мистецтво, іноді історія.
За словами Ілля, процес переходу в укриття організований доволі чітко: вчитель виводить дітей у коридор, вони вишиковуються і потім йдуть у підвал, де кожен клас має виділені місця.
«Коли багато тривог на день, то мені важко, – розповідає хлопчик. – Крім того, що переривається урок, так ще й в укритті дуже галасливо, починає боліти голова. В укритті ми здебільшого сидимо в телефонах, чим молодші займаються, я не дивлюсь, може, в лего грають».
«Кілька разів після тривог мені телефонувала медсестра, Ілля ходив після укриття до медпункту зі скаргами на сильний головний біль – його відпускали додому», – додає мама.
Ще один важливий момент у процесі адаптації – за півтора року у дітей було втрачено колективний імунітет, багато школярів, які обрали змішану форму навчання, хворіють.
«Син розповідав, що багато однокласників немає на уроках, у кого кашель, у кого температура, – ділиться Марія. – А нещодавно і сам схопив вірус – тиждень на лікарняному».
Для навчання сім’я обрала паперові книги, а не електронні – вважають, що так зручніше. Та й не доводиться залежати від електрики – завжди можна відкрити підручник на потрібній сторінці та щось повторити. Як вважає мама, загалом, можна сказати, що школа повернулася на довоєнні рейки – відновили збирання грошей до фонду класу.
Олексію навчатися в школі зручніше, ніж вдома
Ми також відвідали середню загальноосвітню школу №78, де діти здобувають знання до 9 класу включно. Саме тут навчається Олексій Рудий, учень 9-А класу. Ми поспілкувалися з хлопцем та його мамою, Наталією Олександрівною.
«На мою думку, за період карантину та війни всі діти, не тільки мій син Олексій, дуже скучили за живим спілкуванням, – розповідає мама. – Звісно, коли нам надали таку можливість – обирати форму навчання, то ми, не вагаючись, обрали змішану, бо це сприяє більш ефективній комунікації, розвитку та досягненню результатів».
Хлопець зрадів зустрічі з друзями за шкільною партою. Олексій каже, що однокласники дуже змінилися за час дистанційного навчання – подорослішали та, незважаючи на війну на території України, прагнуть жити повноцінним життям.
Повернення за шкільну парту для дев’ятикласника далося не важко, адже він добре вмотивований та націлений на результат. Він каже, що навчатися в школі зручніше, ніж вдома, адже є відповідна атмосфера, і навіть походи в укриття під час уроків не заважають вчитися.
«Я бачу, що мій син має бажання бути дорослим та відповідальним, каже Наталія Олександрівна. – Ми з чоловіком чим можемо допомагаємо, всілякими дрібничками, на кшталт, сніданок підготувати, допомогти підібрати вбрання, тощо».
Хлопець навчається у першу зміну – уроки починається о 8.00, а закінчується о 14.00. Завдяки такому графіку Олексій має вдосталь часу на додаткові заняття, хобі та відпочинок. Наразі Олексій додатково займається математикою та англійською мовою. Зі слів Наталії Олександрівни, попередній рік був дуже складним психологічно: «Ми відпустили контроль над навчанням і, як наслідок, отримали низькі оцінки в табелі. Отже, цей рік, рік перед випуском з школи, вирішили надолужити». Також двічі на тиждень учень займається плаванням.
Майже усі заняття у дітей проходять офлайн. Усі підручники, як і раніше, учням видали. Виключенням стали лише книжки з англійської мови, адже, каже Наталія Олександрівна, зараз вчителі йдуть за більш сучасною програмою, ніж у підручниках зі шкільної бібліотеки. Також мати зазначає, що гроші у фонд класу чи школи батьки не збирають.
Олексій не харчується у шкільній їдальні: снідає вдома та бере з собою яблука на перекус.
В школі є два укриття – одне більше за розміром, з багатьма кімнатами, друге трохи менше. Обидва приміщення розраховані на велику кількість учнів. Під час тривоги діти швидко збирають усі необхідні речі та разом із вчителем організовано переходять в укриття.
«Там вони або грають в ігри, сидять у телефонах, або готуються до наступного уроку, якщо є така необхідність, – розповідає мама. – Наприклад, син під час тривоги повторював вірш в укритті. До речі, вчителька заздалегідь надала інструкції щодо пакунків, як та що саме брати з собою».
Наталія Олександрівна вважає, що така форма навчання має лише плюси, адже це вчить дітей пристосовуватися до поточних реалій життя, бути мобільними та гнучкими.
«Змішана форма дозволяє мати живе спілкування з однолітками та вчителями, активний графік дня та різноманітність картинок, які діти бачать впродовж дня, адже навіть просто крокуючи до школи дитина дихає свіжим повітрям та спостерігає природу, людей навколо. Зараз ми всі, напевно, навчились цінувати такі маленькі радощі, – вважає вона».
За матеріалами Наше Місто.