До 1 січня 2019 року в школах Дніпра допомогу надавали медсестри, які працювали у центрах надання первинної медико-санітарної допомоги та були закріплені за декількома навчальними закладами. Проте в рамках реформи первинної ланки ситуація змінилася – школи залишилися без медпрацівників. Розуміючи потребу у першій допомозі школярам, департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради створив посади медичних працівників у штатному розкладі навчальних закладів. Про це розповіла Ольга Фоменко, головна спеціалістка відділу охорони праці та безпеки життєдіяльності управління освіти департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради.
«Відповідно до порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, аби надавати медичні послуги, кожна школа мала отримати ліцензію на таку діяльність. Вартість однієї – 2270 грн. За ініціативою мера Бориса Філатова ці витрати взяв на себе міський бюджет. Станом на 13 травня 2021 року 151 заклад загальної середньої освіти міста отримав ліцензії Міністерства охорони здоров’я України на провадження господарської діяльності з медичної практики, з них 129 повністю укомплектовані штатними посадами медичних працівників. Двадцять два заклади мають вакансії медичних сестер, шість – лікарів. Посади лікаря є у школах, де навчається більш як тисяча дітей. Ще три школи міста у процесі отримання ліцензій», – каже Ольга Фоменко.
Однією з перших шкіл у Дніпрі, яка отримала ліцензію, стала СЗШ № 63 (вул. Янтарна, 71-А). Тут навчається 785 учнів.
«Дуже комфортно, коли медична сестра є у штаті. Адже до реформи медичний працівник був у школі лише 2-3 рази на тиждень. Тепер і діти, і працівники школи можуть звернутися по допомогу у будь-який час, а кваліфікований спеціаліст зможе оцінити їхній стан та надати необхідну допомогу», – каже директорка СЗШ № 63 Оксана Лукомець.
Медична сестра цієї школи Інна Чайка каже, що після того, як з’явилися посади медсестер, стало і зручніше працювати, і для школярів це стало значно комфортніше: «Якщо дитина травмувалася або їй стало зле, я надаю першу медичну допомогу і, звичайно, одразу зв’язуємося з батьками, адже лікування відбувається з їхньої згоди. До реформи я також працювала у цій школі, але 2–3 рази на тиждень – за графіком. Зараз це значно комфортніше, адже я краще знаю дітей, можу приділити їм достатньо уваги».
