Обвинувачений у корупції екс-чиновник Олійник втік з України та “навів мости” із кримінальним авторитетом “Наріком”. Той разом із братвою також “змився” з країни, що воює, і відсиджувався в різних країнах мирної Європи. Двох відщепенців обґрунтовано підозрюють не лише в низці злочинів, а й у роботі з країною-агресором – через злочинні кола та спецслужби Росії.
Обвинувачений у корупції екс-глава Дніпропетровської облради та чинний депутат від слуг народу Святослав Олійник нещодавно шокував проукраїнську громадськість. Він розмістив у своїх соцмережах вкрай неоднозначні заклики “зупинити бойові дії та запустити мирні переговори” України з Росією.
Подібні висловлювання людини, яка була номером 2 у керівництві області кілька років тому та номером 1 в обласному списку партії Президента на місцевих виборах 2020-го, викликали вкрай жорстку реакцію в Україні.
Першим зрадницьку позицію Олійника затаврував ганьбою Дмитро Корчинський, патріот та публіцист. А невдовзі з приводу закликів чиновника до миру з агресором гнівно висловився відомий блогер Денис Казанський.
“Колишній голова Дніпропетровської облради, близький до Коломойського Святослав Олійник пише, що потрібно скоріше йти на компроміс з Росією з урахуванням її інтересів і розміщує біля посту прапор держави, яка лише в його рідному місті за один раз вбила 40 людей ракетним ударом по багатоповерхівці.
Скільки років уже пишу про політику, колаборантів, зрадників, а досі до кінця не можу додати, що буває настільки безмежне скотство. Такі виправдають що завгодно. І геноцид свого ж народу, і концлагері, і газові камери”.
Казанський також припустив: “Наскільки я розумію, оскільки він це пише, то зараз перебуває не в Україні. Просто цікаво, а як він збирається потім у своє рідне місто повертатись і дивитися в очі своїм землякам?” І мав рацію.
За останніми даними, колишній голова Дніпропетровської облради та діючий обласний депутат Олійник втік з України за іноземним паспортом – до мирної Словаччини.
Характерно, що напрям для втечі колишній чиновник-корупціонер, який свого часу бурхливо пиляв гроші на президентському “Великому будівництві”, вибрав не просто так. Як встановили правоохоронці, які вже кілька років розслідують справи про розкрадання Олійника, саме у Словаччині Святослав Васильович давно “звив гніздечко” – обзавівся нерухомістю та іншим майном. Силовики встановили, що корупційні гроші, які Олійник отримував від розкрадання коштів на президентських проектах, він виводив у т.ч. у Словаччину. Де давно живе його довірена особа та неофіційна дружина – Ірина Гуназа, на яку і записані різні активи та нерухомість. А найсоковитіше в цій історії – Олійник не просто втік, а був помічений у столиці Словаччини – місті Братиславі – з… російськими кураторами (!) Це дуже багато в чому пояснює, чому екс-чиновник почав закликати до примирення з агресором. Однак підноготна історії – ще цікавіша.
Країни Центральної та Східної Європи взагалі облюбували різні віп-зрадники, які з початком війни кинули Батьківщину та співгромадян та змилися у тихі мирні країни – пересидіти… Серед таких ганебних персонажів – і кримінальний авторитет “Нарік” (Олександр Петровський), в останні роки намагався легалізуватися та створити собі образ “православного мецената”. Відразу після початку війни цей палкий здоров’ям пан втік (явно незаконно) з України, прихопивши з собою елітні автомобілі та “братву” та обживався у столиці Австрії – місті Відень.
Там “Нарік” та його бандити невдовзі стали фігурантами гучного скандалу та привернули увагу правоохоронців. Які, на відміну від влади та силовиків з України, які багато років заплющували очі на неподобства Петровського, швидко у всьому розібралися і чітко позначили, хто є who. За версією європейської Феміди, “Нарік” – ніякий не “бізнесмен і меценат”, а злочинець, лідер одного з найпотужніших організованих кримінальних угруповань у Дніпрі. Сфера інтересів цієї ОЗУ включає шахрайські колл-центри, економічні та насильницькі злочини, участь у незаконному видобутку бурштину, нафти та газу, корупційні схеми для викачування ресурсів з України. Крім того, на чітку думку європейських поліцейських, Петровський виступає емісаром “злодіїв у законі” з колишнього СРСР, допомагає їм “відмивати” отримані злочинним шляхом кошти.
У результаті тихе життя в Європі для “Наріка” різко перервалася: поліція Німеччини провела обшуки у одній з його резиденцій – у Берліні. При цьому виявили понад 450 тисяч євро, величезну колекцію хронографів та годинників лакшері-класу. Крім того, засвітився. паспорт Петровського, виданий у 2015 році Республікою Кіпр. А раніше повідомлялося, що фігурант може мати паспорти Ізраїлю, Грузії та Швейцарії.
Стало відомо, що після цих подій Петровський різко запросив посвідку на проживання у Словаччині. Так-так, саме в тій країні, куди перебрався колишній чиновник Олійник.
Взагалі у двох одіозних і токсичних перебіжчиків, Олійника та “Наріка”, напрочуд багато точок дотику. Ще в 2020 році їхні інтереси перетиналися в низці скандальних бізнес-політичних проектів. Так, “меценат” Петровський напередодні місцевих виборів у Дніпрі скупив на корені список партії “Слуга народу” і протягнув до міської ради цілу низку своїх наближених та пов’язаних осіб. А голова облради Олійник, який багато років був пов’язаний з олігархом Коломойським, не лише активно “пиляв” державні кошти на ремонтах доріг та будівництві об’єктів соцкультпобуту, а й після довгих метань очолив список партії “Слуга народу” на виборах до Дніпропетровської обласної ради. Що ж, на ґрунті загальної любові до популярної колись партії гріх не зійтися…
Крім того, інтереси чиновника Олійника та авторитета “Наріка” тісно сплелися у провальному політичному проекті “Голос” у Дніпрі та області. Туди напередодні виборів завели ставлеників олігарха Коломойського, людей від Наріка та багатьох інших одіозних і незрозумілих людей. Проект бездарно програв вибори, але зв’язки, все ж, залишились.
Для “авторитета”, який щосили намагається легалізувати “награбоване непосильною працею” у диких 90-х, буде просто безцінним досвід корупціонера, який багато років пиляв бюджетні гроші та спритно ховав корупційні гроші – через покупки нерухомості, активів тощо. Характерно, що, за деякими даними, Нарік примудряється зберігати бізнес на тимчасово окупованій території, та й у Словаччині вже обзавівся активами. Одразу видно, чия школа…
До речі, кримінальник “Нарик” та його близький друг, злодій у законі Умка (неодноразово затримувався силовиками в Україні) зберігають дуже тісні контакти у кримінальному світі колишнього Союзу. Зокрема – зі злодіями з росії, які прямо заявили про підтримку вторгнення путінської армади в Україну, і взагалі тісно співпрацюють із силовиками країни-агресора. Тисячі “зеків” із Росії, які із зон вирушили на війну вбивати українців – показовий факт такого співробітництва. Злодійський вплив не має меж, відношення між лідерами кримінального світу з України та Росії лише міцнішають, а кримінальні персонажі на кшталт “Наріка” стають агентами впливу ворожої держави. Це раніше авторитет скрізь розповідав (і навіть знімав фільми) про те, як він разом із братвою “рятував Дніпро 2014-го”. А тепер громадянин Петровський сильно порушив закон, втік із країни, що воює, і наплював на свій хвалений “патріотизм”. Продавати батьківщину – і справа по тому.
Ланцюжки від російських злодіїв та спецслужб через авторитета Наріка тягнуться і до одіозного екс-чиновника Олійника. На Батьківщині на нього нічого хорошого вже не чекає: репутація назавжди знищена корупційними скандалами, силовики насідають із кримінальними справами, от і залишається відсиджуватися за кордоном. Принагідно перефарбовуватися в колаборанти, закликати до миру з агресором – сподіваючись отримати куш пожирніше від нових покровителів. Як і багато інших колишніх чиновників-зрадників – від Сальдо та Балицького до Табачника. А якщо згадати, що юридична фірма Олійника колись обслуговувала за гроші інтереси зрадника, одіозного регіонала Царьова – картина зради починає грати дуже яскравими фарбами.