У великому місті поряд із нами живуть дерева. Так само, як і ми, вони ростуть і дорослішають, хворіють та вмирають. Серед них також є герої та окупанти. Довгожителі стали свідками доленосних історичних подій. Дніпряни трохи знають про зелені раритети мегаполісу. Сьогодні «Наше Місто» розповість про дивовижні та знамениті дерева міста Дніпра та його околиць.
Аборигенам у лісі комфортніше, ніж у місті
На жаль, цивілізація приносить не лише користь, а й шкоду. Люди, які живуть далеко від нових досягнень науки і техніки нерідко фізично і морально міцніше і здоровіше за городян. Багато дерев у неволі почуваються менш комфортно, ніж у рідній природі.
– Одним деревам краще у місті, іншим – ні, – розповідає Вадим Манюк, доцент кафедри географії ДНУ, кандидат біологічних наук. – Важко живеться нашим аборигенам: дубам, кленам гостролистому та татарському, дрібнолистій липі. Це взагалі така тенденція – види, що живуть у природних лісах, у місті почуваються незатишно. Занадто багато негативних факторів. Зате видам-чужинцям у нас, як правило, дуже непогано. Вони легше проростають, легше зростають. Взагалі почуваються як удома. Це карликовий в’яз, американський клен, айлант високий.
Айланти блаженствують, каштани страждають
Не всім зеленим прибульцям вільно на нашій землі. Але є справжні дерева – загарбники, яким городяни зовсім не раді. До таких рослин-окупантів належить, наприклад, китайський айлант високий. Це листяне дерево-довгожитель, що нагадує пальму, може рости і плодоносити до ста років! Його називають по-різному: китайська бузина, рай – дерево, оцтове дерево. Але ботаніки хороших імен для «китайця» не мають.
– Рідкісна гадина! – констатує Анатолій Кабар директор ботанічного саду ДНУ, кандидат біологічних наук. – Росте де завгодно. Навіть на заводських відвалах Петрівки! Ця зелена погань була занесена до списку із 13 видів, заборонених до вирощування. Проте його зараз у Дніпрі повно.
Фахівці стверджують: айлант може пошкодити каналізацію та фундаменти будівель. У природних екосистемах ця рослина здатна повністю витіснити ендемічні культури, утворивши монокультурну екосистему.
Натомість чудовому каштану, який у рідних Балканах доживає до 300 років, у Дніпрі зовсім не солодко.
– Цим деревам дуже дискомфортно у місті, оскільки всі вони вражаються каштановою міллю, – зазначає Вадим Манюк. – Вони не живуть, а страждають усе життя. Але живуть, не вмирають.
Чому дерева мало живуть?
Зрозуміло, страждають як каштани. Для багатьох дерев сусідство з людиною зовсім не радісне.
– У містах дерева живуть у середньому у півтора рази менше, – вважає Анатолій Кабар. – Чому? Купа факторів, про які навіть не підозрюємо. Часто до зелених насаджень ми ставимося по-варварськи. У нас можна проїхатися бульдозером по кореневим системами дерев. І нічого! А, наприклад, у Німеччині за таке оштрафують – мало не здасться. Заборонено підвішувати до дерев вагу, робити розпірки. Заборонено будь-що прикріплювати, прибивати. Не можна утрамбовувати та складувати землю у зоні крон дерев. На жаль, у нас ці правила далеко не завжди виконуються.
Окремо варто сказати про любителів повідомляти про свої почуття на дерев’яній корі. Хто не зустрічав ці зізнання: «Саша + Олена = кохання», «ДМБ-1986», «Тут був Вася» та інше? Подібний вандалізм мав місце ще за доісторичних часів. Вчені навіть ім’я йому вигадали: дендрогліфи.
Але тільки деревам від такого «мистецтва» лише шкода.
– Через порізи до деревини потрапляють спори трутовиків, – розповідає Ірина Кривуля, дендролог, обласного еколого-натуралістичного центру. – Це гриби-паразити, які повільно, але впевнено починають руйнувати деревину. Трутовики на дереві – ознака вмирання рослин. Тому порізи треба обов’язково законопачувати. Звичайно, хотілося б, щоби їх взагалі не робили.
Наша бузина – найстаріша в Україні
Але навіть у містах окремі дерева мешкають досить довго. Найстарішим деревом Дніпра вважається легендарний дуб Лазаря Глоби, який росте в однойменному парку.
– Це однозначно найстаріший дуб у місті, – зазначає ботанік Вадим Манюк. – Вік його близько 300 років. Існує кілька версій щодо зеленого раритету. По одній, дерево посадив сам Лазар Глоба. По другий – дуб посадили на могилі засновника парку. По третій – Глобу поховали під старим дубом. Яка з гіпотез ближча до істини – невідомо.
Втім, раритет місцевого значення значно поступається за віком дубам із криворізького парку «Веселі Терни», які пам’ятають ще Богдана Хмельницького.
– Нашим дубам понад 500 років, – розповідає Вікторія Тротнер, відомий криворізький ботанік та педагог. – За легендою у тіні цих дубів відпочивав Богдан Хмельницький після битви під Жовтими Водами (травень 1648 – Авт.).
Але навіть і ці півстолітні велетні за дубовими мірками лише юнаки в порівнянні з справжніми довгожителями. Вік старійшини країни – Юзефінського дуба на Рівненщині – понад 1300 років.
Натомість у нас є справжні зелені раритети національного значення. Саме у Дніпрі, на території обласного еколого-натуралістичного центру росте найстаріша бузина України.
– Наша бузина жива! – констатує дендролог Ірина Кривуля. – Її вік приблизно близько 110 років. Імовірно, оскільки точний вік зеленого раритету невідомий. Але в будь-якому разі він дуже поважний, оскільки росло дерево у тутешній поміщицькій садибі ще до приходу радянської влади і зуміло її пережити, що саме собою вже диво. Адже біологічний вік бузини всього 60-80 років. Ми зробили їй кам’яний чобіт, який дозволяє зберегти кореневу систему.
Плоди унікальної груші врятували дітей від голоду
Напевно, найдивовижніше дерево нашого регіону – знаменита 300-річна груша у Центрально-Міському районі Кривого Рогу. Якщо точніше, то нинішнього року їй стукнуло аж 319 років! І це при тому, що в середньому грушеве життя недовге.
– Зростає ця груша у приватному будинку місцевого жителя Миколи Харлампійовича Кучми, – розповідає Вікторія Тротнер. – Обхват ствола – 3,80 метрів. Висота дерева –13,5 м, діаметр крони – 15 метрів. Трисотлітня груша майже не уражається шкідниками та хворобами, тому є цінним генетичним матеріалом для селекціонерів. Дивно, що груша й досі плодоносить. Плоди жовтувато-зеленого кольору, не терпкі, солодкі до смаку. Мабуть, це старовинний сорт Магдалена зелена.
Як міському дереву вдалося стати супердовгожителем – одним з найдавніших дерев країни?
– Це справді дуже рідкісний випадок, – продовжує Вікторія. – Звичайне плодове сортове дерево живе 50-60 років. Але це родове, сімейне дерево. Зростає у сприятливих умовах. За ним дуже добре доглядали. Протягом багатьох років дбали про нього. Але й дерево намагається допомагати людям. Під час Голодомору у родині Кучми померли 8 із 13 дітей. Інші вижили лише завдяки плодам чудо-груші.
«Хрестики-нулики» на стовбурах дерев
Усім хочеться жити довго та щасливо. Міські дерева – не виняток. Але їхня тривалість життя багато в чому залежить від комунальників. Зелені насадження потребують особливої уваги. Дерева, що віджили свій вік, треба прибирати, нові – садити.
– Виконуємо роботи тільки за результатами комісійного обстеження або при усуненні аварійної ситуації (падіння чи надлам дерева чи гілки), – розповідає Сергій Овчаренко, керівник проектно-виробничого відділу КП «Міськзеленбуд». – Комісія визначає стан дерева: задовільний або незадовільний – аварійний, фаутний, сухий. Встановлює – чи дерево порушує світловий режим для мешканців. За результатами обстеження плануються заходи щодо усунення загрози (обрізання, омолодження, видалення). На стовбурі дерева наноситься фарбою відповідний знак: “х” (хрест) – видалення; «-» (риска) – омолодження; “о” (коло) – обрізка.
І, звичайно, комунальники висаджують нові дерева – ялини, клени, липи, горобини, платани.
– Ці види чудово вписуються в естетику Дніпра, – резюмує Сергій Овчаренко. – Вони стійкі до міських умов і затребувані городянами для озеленення прибудинкових територій.
Сподіваємося, що один із нових саджанців обов’язково стане новим зеленим довгожителем і прославить наше місто.