У мегаполісі вирують пристрасті. Через перейменування.
Тричі засідала спеціальна комісія міськради з 26 осіб. Депутати ламали голови над варіантами, громактивісти надривали голоси, доводячи кожен свою правду. Тож прифронтове місто, що показало приклад патріотизму усій Україні, досить хворобливо розлучається з путами минулого. А все ж процес декомунізації, хоч болізно, та все ж триває, передає 9 канал.
Навпроти центрального залізничного вокзалу Дніпропетровська стоїть пам’ятник радянському партійному і державному діячу Григорію Петровському, виготовлений на «Південмаші». Жителів та гостей міста він зустрічає з травня 1976 року. Історики розповідають, що довгих десять років точилися суперечки навколо того, як повинен виглядати ідол комунізму: тільки бюст або ж пам’ятник на повний зріст. У результаті Петровський вийшов досить переконливий.
Деякі мешканці міста, у звязку з процесом дкомунізації, за Петровського запереживали. Кажуть, що розчаруються, якщо його звідси приберуть. Однак є й такі, хто не розуміє чому цей тиран стоїть в центрі міста до сих пір.
Громактивіст Руслан мріє, аби на місті Петровського встановили пам’ятник борцю за незалежність України В’ячеславу Чорноволу. Однак він категорично проти перейменування Дніпропетровська. Упевнений: приберуть цей памятник і вже зовсім скоро ніхто й не згадає, що саме в честь Петровського названий мегаполіс.
У дніпропетровському суспільстві тема перейменування міста викликала певний розкол і серед пересічних мешканців, і серед місцевих політиків та громактивістів. Негоже, щоб місто, яке стало прикладом патріотизму та народило в Україні таке явище, як волонтерство, називалося по-старому, впевнений Кирило Дороленко, громадський активіст.
Тож громадські діячі впевнені: це питання треба вирішити на міському референдумі. Аби останнє слово залишилося за мешканцями Дніпропетровська. А от із назвами вулиць усе набагато цікавіше. Більшість з тих, хто відвідував засідання спецкомісії міської ради, називають їх ледь не божевільнею. Журналіст Андрій Богатирьов теж нарікає на некомпетентність багатьох її членів. Від того так багато питань.
Багато крапок над «і» у суперечках із перейменуванням вулиць розставили б мовники, впевнена філолог Ольга Владімірова.
Адже на проблему милозвучності та правильності написання нових назв ніхто взагалі не зважає. Як приклад вона приводить рідну для неї вулицю Чичеріна, яка теж підпадає під закон про декомунізацію.
Досить важко розлучається Дніпропетровськ з путами комуністичного минулого. Та процеси вже ідуть. Однак усі сторони протистояння сходяться в одному: треба не наламати дров і до вирішення питання підійти з гарячим серцем, однак — із холодною головою. Тож цілком можливо, кажуть фахівці, що в Дніпропетровську скоро з’явиться такий собі парк комунізму, де кожен, хто захоче, зможе побачити Леніна, Петровського, Кірова та, за бажанням, принести до їхніх пам’ятників квіти.
Дніпропетровськ, Дніпро, чи Січеслав? Проспект Карла Маркса чи проспект Поля?
